Стратегії акультурації як чинники специфіки організаційної комунікації в чужорідному культурному середовищі
Анотація
Поступовий і постійний розвиток глобалізації в сучасному світі стирає межі між державами та народами. Люди отримують можливість бути більш гнучкими та мобільними з точки зору транскордонних рухів, тобто просто перебувати в іншій країни. Це стосується не лише проблем, але й робочого середовища, оскільки багато людей прагнуть займати нові посади за кордоном, особливо під час роботи на деяких транснаціональних підприємствах. Тим не менше, завжди проблематично знайти відповідний спосіб спілкування та поведінки у зарубіжному культурному середовищі. Щойно особа переселяється в інше місце чи країну, він або вона проходить процес акультурації, який приводить до вибору конкретної стратегії акультурації. Останні визначають закономірності поведінки та закономірності подальшої взаємодії з колегами та навіть керівниками. У статті розкрито специфіку впливу обраної стратегії акультурації на наявність комунікаційних проблем усередині організації. Результати дослідження сфокусовані на мігрантах, або тих людях, які вимушено або добровільно переїхали на роботу до чужорідного культурного середовища. Було розкрито, який саме вплив має стратегія акультурації на наявність комунікаційних проблем та в чому саме полягає причина вибору саме такої стратегії. До того ж, у статті представлено можливі причини, які призводять як до проблем в комунікації при роботі в організації, яка сформована більшою мірою із представників чужих етнокультурних груп, так і до вибору певної стратегії акультурації.
Посилання
2. Персикова Т. Г. Межкультурная коммуникация и корпоративная культура / Т. Г. Персикова. – М. : Litres, 2017. – 286 с.
3. Banks, J. A. Cultural diversity and education / J. A. Banks. – London : Routledge, 2015. – 514 p.
4. Benet-Martínez, V. Biculturalism and cognitive complexity: Expertise in cultural representations / V. Benet-Martinez, F. Lee, J. Leu // Journal of Cross-Cultural Psychology, 37(4). – 2006. – pp. 386-407.
5. Bernal, G. Cultural adaptation of treatments: A resource for considering culture in evidence-based practice / G. Bernal, M. I. Jiménez-Chafey, M. M. Domenech Rodríguez // Professional Psychology : Research and Practice, 40(4). – 2009. – pp. 361-372.
6. Berry, J. W. Globalisation and acculturation / J. W. Berry // International Journal of Intercultural Relations, 32(4). – 2008. – pp. 328-336.
7. Berry, J. W. Cross-cultural psychology: Research and applications / J. W. Berry. – Cambridge University Press, 2002. – 678 p.
8. Bowditch, J. L. A primer on organizational behavior / J. L. Bowditch, A. F. Buono, M. M. Stewart. – NY : Wiley, 2007. – 487 p.
9. Kang, S. Measurement of acculturation, scale formats, and language competence their implications for adjustment / S. Kang // Journal of Cross-Cultural Psychology, 37(6). – 2006. – pp. 669-693.
10. Kurapov, A.O. Psychological factors of acculturation in the age of youth / A.O. Kurapov, I.V. Danyliuk // American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, Ukraine and Ukrainians Abroad Not-for-profit Corporation, New York NY, 1(1). – pp. 36-42.
11. Petty, R. Communication and persuasion: Central and peripheral routes to attitude change / R. Petty, J. Cacioppo. – Springer Science & Business Media, 2012. – 298 p.
12. Redfield, R. Memorandum for the study of acculturation / R. Redfield, R. Linton, M. J. Herskovits // American anthropologist, 38(1). – 1936. – pp. 149-152.
13. Schwartz, S. Rethinking the concept of acculturation: implications for theory and research / S. Schwartz // American Psychologist, 65(4). – 2010. – pp. 237-246.
14. Tushman, M. L. Organizational evolution / M. L. Tushman, and E. Romanelli // Organization change: A comprehensive reader, 155(2008). – 2008. – pp. 174-186.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
