Емоційний інтелект як чинник ефективної комунікації в бізнес-організаціях
Анотація
This article gives the outputs of theoretical and methodological analysis оf communication problem in business organisations and substantiates the concept of emotional intelligence as a factor of efficient communication. We examined the peculiarities of communication management as a key factor for the successful development in business organizations. We analyzed studies about the influence of emotional competence on management efficiency. The article presents the results of the empirical study on the relationship between the components of emotional intelligence (empathy, interactivity, differentiation and expression of emotions) and communication strategies in business organizations (‘dominance-submission’ and ‘friendliness-hostility’).
Посилання
Власова О. Теоретико-методичні засади дослідження емоційного інтелекту як інтріадивідної властивості особистості. Теоретичні і прикладні проблеми психології. Луганськ : Видавництво СНУ, 2004. Вип. 2 (7). С. 175–181.
Журавльова Л., Шпак М. Емпатія як психологічний механізм розвитку міжособистісного емоційного інтелекту. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2017. Вип. 3 (25). С. 85–88.
Журавльова Л. Емпатія та особисте зростання в акмеогенезі. Психологія. Наука і освіта. 2014. №5. С. 134–141.
Почепцов Г. Информационно-коммуникативные технологии в развитии цивилизации. 2014. URL: https://psyfactor.org/lib/pocheptsov7.htm
Темрук О., Колісник О. Проблема емоційного інтелекту на сучасному етапі розвитку психологічної думки. Гуманітарний Вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди» : зб. наук. праць. Переяслав-Хмельницький, 2014. №33. С. 207–223.
Химиця Н. Етико-психологічні аспекти комунікаційних процесів у бізнесі. Інформація, комунікація, суспільство : матеріали міжнар. наук. конф. ІКС-2017, 18–20 травня 2017. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2017. С. 357–358.
Шавкун І., Дибчинська Я. Комунікація як ефективний інструмент забезпечення «доброго врядування» («Good governance»). Management And Entrepreneurship: Trends Of Development. 2017. Т. 1 (1). С. 35–44.
Штайнер К. Эмоциональная грамотность: интеллект с сердцем. Київ : Интерсервис, 2016. 303 с.
Bar-On, R. The Bar-On model of emotional-social intelligence (ESI). Psicothema. 2006. Vol. 18. supl. P. 13–25.
Elving, W.J., Werkman, R.H., Bennebroek-Gravenhorst, K. M. Test and Application of the Communication and Organizational Change Questionnaire. Paper presented at the annual meeting of the International Communication Association, Dresden International Congress Centre. Dresden, 2013. URL: http://citation.allacademic.com/meta/p90494_index.html
Goleman, D. Emotional Intelligence. New York, NY : Bantam Books, 1995.
Husain, Z. Effective Communication Brings Successful Organizational Change. The Business & Management Review, 2013. №3(2), P. 43–50.
Mayer, J. D., Salovey, P., Caruso, D. Models of emotional intelligence. Handbook of intelligence / R. J. Sternberg (Ed.). Cambridge University Press, 2000. P. 396–420.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
