Методи і організація емпіричного дослідження соціокультурної взаємодії поколінь
Анотація
Вступ. У статті обґрунтовано вибір джерел даних і стратегія організації вивчення особливостей процесу соціокультурної взаємодії поколінь.
Мета дослідження. Представити комплекс методів емпіричного дослідження соціокультурної взаємодії поколінь.
Методи. Для проведення дослідження використовувався комплекс якісно-кількісних методів.
Результати дослідження. Побудовано поетапну стратегію дослідження соціокультурної взаємодії поколінь, що відповідає системі валідності J. A. Maxwell, забезпечує конструювання об’єктивної поколінної реальності.
Висновки. Представлено організацію і методичну базу емпіричного дослідження соціокультурної взаємодії поколінь, щодо означених аспектів / напрямків, завдань/питань.
Посилання
2. Kvale, S. (2003). Issledovatelskoe intervju [Research interview]. Moskva: Smysl. [in Russian].
3. Kochubeinyk, O. M. (2014). Sotsialnyi dialoh: sotsialni ta psykholohichni peredumovy komunikatyvnosti [Social dialogue: social and psychological preconditions of communication]. Naukovi zapysky Instytutu sotsialnoi ta politychnoi psykholohii, 34 (37), 150–160. [in Ukrainian].
4. Strause, A., & Korbin, Dzh. (2001) Osnovy kachestvennogo issledovanija: obosnovannaja teorija, procedury i tehniki [Fundamentals of qualitative research: sound theory, procedures and techniques]. Moskva: Jeditorial URSS. [in Russian].
5. Horoshilov, D. A. (2012) Kriterii validnosti kachestvennogo issledovanija v social'noj psihologii [Criteria for qualitative research validity in social psychology]. Diss. kand. psihol. nauk: 19.00.05. Moskva. [in Russian].
6. Bourdieu, P. (1987). Choses dites. Paris: Minuit.
7. Denzin, N.K., & Lincoln, Y.S. (2011). Introduction: the discipline and practice of qualitative research. Thousand Oaks, CA: Sage.
8. Charmaz, K. (2006). Constructing grounded theory: a practical guide through qualitative analysis. Thousand Oaks, CA: Sage.
9. Dromel, J. ( 2019). La Loi Des Révolutions: Les Générations, Les Nationalités. Les Dynasties, Les Religions (French Edition) (French) Paperback, 14.
10. Flick, U. (2007). Desígning qualítative research. SAGE Publications Ltd. London, Thousand Oaks, California, New Delhi, Singapore.
11. Guba, E. G., & Lincoln, Y. S. (1994). Competing paradigms in qualitative research. Thousand Oaks, CA: Sage.
12. Jaeger, H. (1985). Generations in history: reflections on a controversial concept. History and theory. Wiley for Wesleyan University. Vol. 24, No. 3. http://www.jstor.org/stable/2505170
13. Henwood, K. L. Q. (1996). Ualitative inquiry: perspectives, methods and psychology. Handbook of qualitative research methods for psychology and the social sciences / Ed. by J. Richardson leicester, Uk, 25–42.
14. Mannheim, K. (1993). El problema de las generaciones. Monografico sobre Karl Mannheim Coordinado por Emillo Lamo de Espinosa Reís 62/93 (Revista Espanola de Investigaciones Sociologicas 62 Abril -Junio), 192–242.
15. Marías, J. N. (2014). El método histórico de las generaciones. Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes, http://www.cervantesvirtual.com/obra/el-metodo-historico-de-las-generaciones/
16. Maxwell, J. A. (2012). Qualitative Research Design : An Interactive Approach https://www.researchgate.net/publication/43220402, 221.
17. Maxwell, J. A. (1992). Understanding and Validity in Qualitative Research. Harvard Educational Review, 62:3,
18. Miles, M. B., & Huberman, A. M. (2014). Qualitative data analysis: a methods sourcebook. Arizona State University.
19. Ortega, y Gasset (1933). En torno a Galileo http://meditaciones.org/en-torno-a-galileo/
20. Pinder, Wilhelm (1961). Das Problem der Generation in der Kunstgeschichte Bruckmann. (German) Paperback – January 1, 1961.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
