Стратегії поведінки в конфліктах працівників охорони з різними особистісними властивостями
Анотація
Вступ. Розуміння особливостей детермінації поведінки особистості, зокрема працівників охорони, в конфліктних ситуаціях їхніми індивідуальними властивостями може суттєво допомогти організаційним психологам, фахівцям по роботі з персоналом під час підбору та розстановки кадрів за напрямками роботи, при прогнозі, розв’язанні та профілактиці конфліктів на робочому місці й підвищити загалом ефективність роботи охоронних фірм.
Мета. Встановлення зв’язку між схильністю використовувати охоронцями певні стратегії подолання конфліктів та їхніми особистісними властивостями.
Методи. Тест Томаса-Кілмана для визначення домінуючої стратегії поведінки в конфлікті,16-факторний особистісний питальник 16-PFР. Кеттелла (форма С), тест-опитувальник визначення акцентуацій особистості Леонгарда-Шмішека, тест самооцінки рівня стресостійкості особистості С. Коухената Г. Вілліансона; для статистичної обробки даних застосовувалися кореляційний аналіз Пірсона та непараметричний U-критерій Манна-Уітні.
Результати. Проаналізовано стратегії конфліктної поведінки особистості та підходи щодо детермінації поведінки особистості у конфліктах різними факторами, провідними з яких визначено особистісні властивості: риси характеру, акцентуації, стресостійкість особистості. Знайдено відмінності у використанні стратегій поведінки в конфлікті працівниками охорони з типами акцентуацій: демонстративний, емотивний, екзальтований, тривожний, застрягаючий та гіпертимний. Встановлено прямі та обернені кореляційні зв’язки між стратегіями конфліктної поведінки та сукупністю факторів за 16-факторним особистісним питальником 16-PF Р. Кеттелла. За тестом самооцінки стресостійкості С. Коухена і Г. Вілліансона кореляційних зв’язків зі стратегіями конфліктної поведінки не виявлено.
Висновки. Дослідженням встановлено особливості детермінації використання стратегій конфліктної поведінки працівниками охорони особистісними властивостями – рисами характеру (мрійливість/практичність; абстрактне/конкретне мислення; чутливість/твердість; висока/низька нормативність; підозрілість/довірливість тощо) та типами акцентуацій (демонстративний, емотивний, екзальтований, тривожний, застрягаючий та гіпертимний).
Посилання
2. Леонгард, К. (1981). Акцентуированные личности. Пер. с нем. Київ: Наукова думка.
3. Козаков, В.М., Артюшина, М.В., Котикова, О.М. та ін. (2003). Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Навч.- метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / В. А. Козаков, М. В. Артюшина, О. М. Котикова та ін.; За заг. ред. В. А. Козакова. Київ: КНЕУ.
4. Хорни,К. (2012). Наши внутренние конфликты. Конструктивная теория неврозов. Канон+РООИ «Реабилитация».
5. Фетискин, Н.П. (2015). Психология воспитания стрессосовладающего поведения: учебное пособие. Москва: ФОРУМ: ИНФРА-М. .
6. Cattell, R.B., & Attell, H.E.P. (1995). Personality structure and the new fif the dition of the 16PF. Educational and Psychological Measurement, 55(6), 926–937.
7. Killen, D., Murphy, D. (2003) Introduction to Type and Conflict. Palo Alto, CA:CPP, Inc.
8. Ting-Toomey S., & Oetzel J.G. (2001). Managing Intercultural Conflict Effectively. SAGE Publicationsю.
9. Thomas K.W., & Kilmann, R.H. (1975). Interpersonal Conflict-Handling Behavioras Reflections of Jungian Personality Dimensions. Psychological Reports, 37( 3), 971–980.
10. Tong Y., & Chen G.-M. (2008). Intercultural Sensitivity and Conflict Magement Stylesin Cross-Cultural Organizational. Intercultural Communication Studies, 17(2), 149-161.
11. Larry, Hjelle, & Daniel, Ziegler (1992). Personality Theories: Basic Assumptions, Research, andApplications, 3th ed.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).






