Компоненти професійного бренду психолога в мирний час та в умовах війни
Анотація
Вступ. В умовах війни формування професійного бренду психолога, зокрема через соціальні мережі, відіграє важливу роль, оскільки це впливає на якість психологічної допомоги населенню.
Мета. На основі аналізу літератури визначити компоненти професійного бренду психолога в умовах мирного життя та під час війни, а також розкрити роль соціальних мереж для формування професійного бренду психолога.
Результати. На основі аналізу літератури визначено компоненти професійного іміджу психолога, які є важливими на етапі формування його персонального бренду. Визначено основні моделі формування професійного бренду фахівців. Аргументовано, що в умовах мирного життя важливими є такі компоненти професійного бренду психолога: професійний, психологічний, організаційний, маркетингово-комунікаційний; а в умовах війни додатковим і обов'язковим є компонент життєстійкості людини (як здатність збереження енергетичного ресурсу людини завдяки внутрішньому потенціалу). Дійшли висновку, що соціальні мережі – це ефективний канал взаємодії з аудиторією, який комунікативними методами допомагає формувати професійний бренд психолога.
Висновки. Не зважаючи на нестабільні життєві умови, умови невизначеності майбутнього, включення у професійну активність та самоактуалізація психолога сприяють формуванню професійного бренду психолога. Коректне формування професійного бренду дозволить людям, що потребують психологічної допомоги, віднайти свого спеціаліста.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
