Сприйняття фейкових новин українськими респондентами
Анотація
Вступ. Сьогодні увага всього світу прикута до України через війну з рф, за таких умов протидія поширенню фейкових новин є як ніколи актуальною. Тому дуже важливо виділити практики та інтерпретації респондентами фейкових новин з трьох точок зору: сприйняття та установки щодо них, уявлення про взаємодію з ними та думки щодо протидії їм.
Мета. Стаття спрямована на висвітлення трьох точок зору респондентів щодо фейкових новин: сприйняття та установки щодо них, уявлення про взаємодію з ними та думки щодо протидії їм з боку різних груп стейкхолдерів.
Методи: експертні інтерв'ю, контент-аналіз, якісний аналіз та допоміжні стратегії: абстракція, дедукція, контекстуалізація, інтерпретативний контент-аналіз та його «контекстуальний» аналіз.
Результати. Наше дослідження показує, що українські користувачі медіа є обізнаними щодо загроз, які походять від фейкових новин, зокрема: паніка, розчарування та зміна світогляду. Користувачі українських ЗМІ намагаються знайти лідерів думок, які можуть оцінити достовірність новин. За таких умов допоміжною діяльністю у пошуку достовірної інформації можуть бути: перевірка наукових баз даних, пошук суперечливої інформації та співпраця між користувачами ЗМІ, організаціями ЗМІ, науковцями, менеджерами з комунікацій, журналістами та іншими учасниками екосистеми ЗМІ.
Висновки. Наші висновки щодо медіа-екосистеми України можуть сприяти розумінню взаємодії фейкових новин в інших європейських країнах із подібними медіа-культурними умовами та розробці розумної політики, оскільки успіх управління ІКТ залежить від готовності та участі всіх учасників у медіа-екосистемі.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).






