Мілітарне самоприйняття курсантів військових закладів: теоретична парадигма
Анотація
Вступ. У контексті фахової підготовки курсантів військових академій важливе значення відіграє вивчення їхнього мілітарного самоприйняття як базового конструкту самоусвідомлення і самореалізації.
Мета: здійснити теоретичний аналіз феноменології мілітарного самоприйняття особистості курсанта й окреслити основні концептуальні конструкти цього явища.
Методи: теоретичний аналіз та моделювання для встановлення змістово-функціонального наповнення феномену мілітарного самоприйняття курсанта військового освітнього закладу.
Результати. Визначено, що мілітарне самоприйняття – це синтез емоційно-оцінних, когнітивних і поведінкових компонентів самосвідомості, що проявляються в позитивному ставленні людини, яка обрала своєю професією (або процес навчання і підготовки до неї) військову діяльність, до самої себе і прийняття себе на рівні усвідомленої та засвоєної мілітарної суб’єктності.
Висновки. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації фахової військової підготовки та розвитку самосвідомості курсантів військових закладів.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
