Креативність як базовий принцип військової майстерності персоналу Сил безпеки та оборони України
Анотація
Вступ. Рівень військової майстерності визначається рівнем професіоналізації фахівця Сил безпеки та оборони, тобто рівнем опанування та успішного практичного застосування ним специфічного комплексу компонентів внутрішньої організаційно-процесуальної структури, які детермінують формування психологічних стратегій службово-бойової діяльності.
Мета: визначення рівня особистісної креативності військового персоналу командного складу Сил безпеки та оборони України та його вплив на стратегії військово-професійної діяльності.
Методи: методика особистісної креативності (Є.Є. Тунік), яка дозволяє визначити самооцінку особистісних якостей або ступінь їх прояву, що характеризує рівень розвитку творчого потенціалу особистості військового персоналу командного складу. Вона дозволяє оцінити психологічні закономірності креативності будь-якої персони через прояв таких її когнітивно-особистісних властивостей, як: допитливість (Д); уява (У); складність (С) і схильність до ризику (Р).
Результати. Дослідження особистісної креативності військово-професійної діяльності осіб з числа військового персоналу командного рівня за методикою Є.Є. Тунік надають підстави для висновку про те, що:
1) офіцери складають найбільш чисельну групу з-поміж двох вибірок, якій властивий високий рівень особистісної креативності;
2) для переважної кількості офіцерів і сержантів провідним фактором в структурі особистісної креативності є уява. Група офіцерів з превалюючим фактором «допитливість» в загальній структурі особистісної креативності є другою за чисельністю в обох вибірках;
3) найменш чисельною за відсотковим співвідношенням в обох вибірках виступають групи сержантів та офіцерів, яким більшою мірою властива схильність (здатність) до ризику у творчій військовій діяльності, причому відсоток таких командирів офіцерського складу дещо менший, ніж сержантського.
Висновки. Результати дослідження виявили потребу у цілеспрямованих заходах формування і корекції тих факторів креативності, які доцільно проявляти у військово-професійній діяльності осіб командного складу.
Посилання
Алещенко, В. (2024). Науково-прикладні аспекти військово-соціального управління. Вісник Національного університету оборони України, 80 (4), 7–15. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-80-4-7-15
Грилюк, С.М., Підопригора, І.І., Москальов, І.О., & Баранова, Т. А. (2023). Формування моральної готовності військовослужбовців Збройних Сил України до виконання завдань за призначенням. Досвід психологічного забезпечення в російсько-українській війні (військове лідерство та внутрішні комунікації, мотивація та моральна готовність військовослужбовців): довідково-інформаційні матеріали, 2. НУОУ імені Івана Черняховського, 96 –105.
Грицевич, Т.Л., Капінус, О.С., Мацевко, Т.М., & Ткачук, П.П. (2018). Соціально-психологічні технології управління військовими колективами: Навчально-методичний посібник. НАСВ.
Кокун, О.М., Мороз, В.М., Пішко, І.О., & Лозінська Н.С. (2021). Формування психологічної готовності військовослужбовців військової служби за контрактом до виконання завдань за призначенням під час бойового злагодження: метод. посіб. 7БЦ.
Кокун, О.М., Мороз, В.М., Пішко, І.О., & Лозінська Н.С. (2024). Методика визначення індивідуального профілю поведінки військовослужбовця сержантського складу. Вісник Національного університету оборони України, 77(1), 62–71. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-77-1-62-71
Максименко, С.Д. (2010). Психобіографічні характеристики суб’єкта у військово-професійній діяльності. УЦЗУ.
Макаревич, О. (2001). Психологія регуляції поведінки особистості у складних ситуаціях. Монографія. Оріяни.
Осьодло, В.І., Грилюк, С.М., Максименко ,С.Д., & Тютюнник, Л.Л. (2021). Сучасний стан і перспективи психологічного забезпечення в Збройних Силах України. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, 1, 89 – 98.
Осьодло, В.І. (2019). Вплив індивідуально-психологічних властивостей особистості на подолання стресових ситуацій. Психологічний журнал, 3, 71–83. http://nbuv.gov.ua/UJRN/psj_2019_3_9.
Підручники для студентів онлайн (2012). https://stud.com.ua
Стасюк, В.В. (2020). Аналіз підходів до оцінювання та прогнозування психологічної готовності особового складу військ (Сил): структура чинників. Вісник Національного університету оборони України, 54(1), 160–166. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2020-54-1-160-166
Стасюк, В.В. (2014). Психологічне забезпечення діяльності військ (сил): підручник. НУОУ.
Хміляр, О.Ф. (2013). Психологічна підготовка солдата і офіцера. Вісник НУОУ, 1, 317−322.
Храбан, Т., & Храбан, М. (2024). Лідерство як передумова ефективного навчання у системі вищої військової освіти. Вісник Національного університету оборони України, 77(1), 165–172. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-77-1-165-172
Черкаський, А.В. (2024). Психологічні особливості командної взаємодії в екстремальних ситуаціях. Вісник Національного університету оборони України, 77(1), 181–187. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-77-1-181-187
Díez, F, Martínez-Morán, P. C., & Aurrekoetxea-Casaus, M. (2023) The learning process to become a military leader: born, background and lifelong learning. Frontiers in Education, 8, 1140905. https://doi.org/10.3389/feduc.2023.1140905
Siew, D. H. K., & Koh, J. H. L. (2023). Being and becoming beginning military leaders: Implications for leadership learning. Military psychology: the official journal of the Division of Military Psychology, American Psychological Association, 35(2), 142-156. https://doi.org/10.1080/08995605.2022.2088986
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
