Феномен управлінської компетентності офіцерів Повітряних Сил Збройних Сил України як предмет теоретико-методологічного аналізу: психологічний аспект
Анотація
Вступ. Результат будь-якої воєнної кампанії в умовах сучасного збройного протистояння залежить від панування в повітрі, що є важливою проблемою для Сил оборони України. Успішне проведення повітряних наступальних та оборонних операцій значною мірою залежить від рівня розвитку управлінської компетентності офіцерів Повітряних Сил Збройних Сил України – професіоналів військового управління оперативного рівня. Відповідно її цілеспрямований розвиток стає актуальною психологічно-педагогічною проблемою державного значення.
Мета: теоретичний аналіз та обґрунтування сутності й психологічного змісту управлінської компетентності офіцерів Повітряних Сил Збройних Сил України – професіоналів військового управління оперативного рівня.
Методи. Для дослідження використано теоретичні методи: узагальнення наукової інформації з проблеми розвитку управлінської компетентності офіцерів, системний аналіз досліджуваних джерел із подальшою конкретизацією наукових ідей, а також синтез нових наукових результатів на основі опрацьованих матеріалів.
Результати. У статті висвітлено результати дослідження аспектів управлінської компетентності офіцерів Повітряних Сил Збройних Сил України – професіоналів військового управління оперативного рівня як предмет теоретико-методологічного обґрунтування в психології. Проаналізовані наукові підходи до вивчення управлінської компетентності офіцерів Повітряних Сил Збройних Сил України оперативного рівня. Проаналізовано та обґрунтовано сутність і психологічний зміст цього феномену. Підкреслено важливість розвитку управлінської компетентності офіцерів ПС ЗС – професіоналів військового управління оперативного рівня як суб’єктів військово-професійної діяльності в сучасному військово-професійному середовищі. Розкрито психологічні аспекти управлінської компетентності офіцерів Повітряних Сил Збройних Сил України.
Висновки. Доведено, що управлінська компетентність офіцерів Повітряних Сил Збройних Сил України, професіоналів військового управління оперативного рівня – це професійно важливе психічне утворення, що дозволяє успішно виконувати завдання з управління підлеглими підрозділами та частинами, планування та організації бойових дій, приймати управлінські рішення у складних і динамічних умовах бойової та оперативної обстановки. З’ясовано їх основне функціональне призначення – здійснення управлінської діяльності за відповідним напрямом діяльності в певній ланці військового управління ПС ЗС України як безпосередньо конкретним підрозділом (управлінням, відділом, відділенням, групою) органу військового (бойового) управління, так і підпорядкованими угрупованнями (об'єднаннями, з'єднаннями, військовими частинами, підрозділами) відповідного напряму діяльності. Зміст управлінської компетентності офіцерів ПС ЗС України визначено як багатокомпонентну систему, тісно пов’язану з організаційно-управлінськими компетенціями у військовому управлінні Повітряних Сил.
Посилання
2. Коваленко, О.В. (2024). Вплив особистісних характеристик на формування управлінської компетентності у офіцерів оперативного рівня: психологічний аналіз. Перспективи та інновації науки, 3(37), 861–871. https://doi.org/10.52058/2786-4952-2024-3(37)-861-871
3. Мацевко, Т. М. (2007). Психологічні особливості розвитку управлінської компетентності майбутніх магістрів військового профілю (Канд. дис.). Нац. акад. оборони України.
4. Науменко, П.В., & Пархоменко-Куцевіл, О.І. (2022). Управління компетентнісним розвитком керівника в системі державної служби. Інвестиції: практика та досвід, 9–10, 104–109.
5. Поздишев, С. О. (2014). Психологічний аналіз професіограми офіцера оперативно-тактичної підготовки до управлінської діяльності. Проблеми сучасної психології, 26, 478–493.
6. Пристай, О. В. (2023). Психологічні умови формування управлінської компетентності керівників закладів загальної середньої освіти (Дис. д-ра філософії). Київський університет імені Бориса Грінченка.
7. Сафін, О.Д. (1997). Психологія управлінської діяльності командира: навчальний посібник. Вид-во АПВУ.
8. Свистун, В. І. (2019). Полікультурна компетентність військовослужбовця як суб’єкта діяльності з підтримання міжнародного миру і безпеки. Проблеми освіти, 92, 154–158.
9. Тарасюк, Ю. М. (2020). Формування управлінської компетентності у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців із військового управління. Інноваційна педагогіка, 26, 164–167. https://doi.org/10.32843/2663-6085/2020/26.32
10. Ткачов, В. В., Камінський, В. В., Степанов, Г. С., & Оріховський, П. В. (2021). Погляди на організацію протиповітряної оборони в сучасних умовах. Наука і оборона, 17(4), 14. https://doi.org/10.33099/2618-1614-2021-17-4-13-16
11. Тракалюк, О. Л. (2020). Розвиток фахової компетентності посадових осіб кадрових органів Збройних сил України у системі післядипломної освіти (Канд. дис.). Нац. університет оборони України імені Івана Черняховського.
12. Ягупов, В.В. (2024). Суб’єктно-діяльнісний підхід до обґрунтування термінології професійно-педагогічної підготовки майбутніх офіцерів – фахівців фізичного виховання та спорту Збройних сил України як офіцерів і педагогів. Діяльнісні засади підготовки майбутніх компетентних фахівців в умовах сучасних викликів : монографія / за ред. О.А. Дубасенюк. Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2024. 366 с. С. 31-52. http://eprints.zu.edu.ua/39463/.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
