Тренінг формування комунікативного бренду психолога
Анотація
Вступ. На сучасному етапі розвитку суспільства проблема формування комунікативного бренду психолога набуває особливої значущості. В умовах військових дій значно змінюється психічний стан і психічне здоров'я населення, що позначається на збільшенні попиту на послуги висококваліфікованих спеціалістів. Належно вибудувана комунікація психолога з аудиторією створює основу для: інформування аудиторії про послуги психолога, підвищення довіри до фахівця, популяризації психологічної допомоги, розвитку культури психічного здоров'я. Комунікативні характеристики професійного бренду психолога є не лише інструментом професійного позиціонування, але й соціально значущим фактором, що сприяє вирішенню актуальних викликів сучасного суспільства.
Мета: розробити та апробувати «Тренінг формування комунікативного бренду психолога».
Методи: для проведення дослідження використовувались проблемно-пошукові методи навчання та організаційно-спрямовуючі й змістовно-смислові інтерактивні техніки, відповідно до технологічного підходу до розробки та впровадження організаційно-психологічних технологій (Л. Карамушка)
Результати. У статті детально охарактеризовано тренінг формування комунікативного бренду психолога». Розкрито мету, основні завдання та обсяг тренінгу. Представлено зміст п'яти тренінгових сесій: «Поняття про бренд та особливості професійного бренду психолога»; «Етапи формування професійного бренду психолога»; «Комунікативний бренд психолога та його основні складові»; «Роль емоційного інтелекту в комунікативному бренді психолога»; «Організаційно-психологічні чинники комунікативного бренду психолога», які входять до структури тренінгу. Описано організаційно-спрямовуючі та змістовно-смислові інтерактивні техніки, які розкривають зміст тренінгових сесій.
Висновки: апробація тренінгу показала доцільність його використання для формування комунікативного бренду психолога.
Посилання
2. Жигайло, Н., & Стасюк, М. (2016). Роль емоційного інтелекту в процесі професійної освіти. Педагогіка і психологія професійної освіти, 4, 87–97
3. Кокун, О. М. (2012). Психологія професійного становлення сучасного фахівця [Дисертація канд. психол. наук, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України].
4. Кошонько, Г. А. (2013). Розвиток емоційного інтелекту студентів-психологів. Психологічні науки, 4, 341–350.
5. Лигомина, Т. А. (2019). Критерії формування професійного іміджу практичного психолога як соціально-психологічного феномена. Теорія і практика сучасної психології, 5(1), 147–151.
6. Лісневська, А. О. (2012). Психологія масової комунікації. Видавець Лозовий В. М.
7. Лоленко, К. (2022a). Компоненти професійного бренду психолога в мирний час та в умовах війни. Організаційна психологія. Економічна психологія, 3(27), 55–63. https://doi.org/10.31108/2.2022.3.27.5
8. Лоленко, К. (2022b). Професійний бренд психолога: сутність, етапи та умови розвитку. Організаційна психологія. Економічна психологія, 2(26), 91-98. https://doi.org/10.31108/2.2022.2.26.10
9. Лоленко, К. (2023). Професійно-психологічні характеристики бренду психолога. Організаційна психологія. Економічна психологія, 4(30), 122-134. https://doi.org/10.31108/2.2023.4.30.11
10. Маленко, О. О. (2022). Комунікація як складник професійного іміджу: проблеми успішності та неуспішності. Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, 219–234.
11. Новік, Л. О. (2015). Психологічні складові іміджу психолога. Збірник наукових праць РГДУ, 4, 173-176.
12. Процко, Н. В. (2009). Роль іміджу у сприйнятті практичного психолога. Актуальні проблеми психології, Т.7, 20(2), 121-123.
13. Тараріна, О. В. (2025). Практикум з арт-терапії: скринька майстра: Науково-методичний посібник. АСТАМІР-В.
14. Технології забезпечення психічного здоров’я та благополуччя освітнього персоналу в умовах війни та післявоєнного відновлення: Монографія / Л. М. Карамушка, О. В. Креденцер, К. В. Терещенко [та ін.]; за ред. Л. М. Карамушки. (2024). Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/741857/
15. Філатова, О. (2021). Формування комунікативної компетентності медичного психолога. Сучасна медицина, фармація та психологічне здоров’я, 1(4), 194–214.
16. Чебикін, О. Я., & Астрейко, С. В. (2010). Імідж психолога та можливості його формування. Наука і освіта, 8, 44-48.
17. Юнік, І. Д. (2019). Бренд науково-педагогічного працівника ЗВО як тренд сучасності. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, 53, 75–87.
18. Юнік, І. Д. (2020). Бренд та імідж педагога закладу вищої освіти: кореляційна залежність концептів. Теорія і методика професійної освіти, 22(3), 155–159.
19. Gad, T. (2000). 4-D Branding: Cracking the Corporate Code of the Network Economy. Harper Business.
20. Lambin, J.-J. (2012). Market-Driven Management: Strategic and Operational Marketing (3rd ed.). Red Globe Press.
21. Labrecque, L. (2011). Online personal branding processes, challenges, and implications. Journal of Interactive Marketing, 25(1), 37–50.
22. Pawar, A. (2016). The power of personal branding. International Journal of Engineering and Management Research, 6(2), 840–847.
23. Stephenson, W. (1954). The study of behavior: Q-technique and its methodology. Psychometrika, 19(4), 331–333.
24. The Butterfly Circus, https://youtu.be/sbWiaWyETyk?si=aDmosZOlyuOwfxo
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).






