Типи відповідностей у контексті організаційної психології: систематичний огляд літератури
Анотація
Вступ. Поняття відповідності є ключовим у дослідженнях організаційної психології та управління персоналом, оскільки воно визначає сумісність між індивідом і різними аспектами робочого середовища, що впливає на задоволеність роботою, продуктивність й організаційну відданість.
Метою дослідження є систематизація та синтез наукової літератури щодо типів відповідностей у контексті організаційної психології для створення інтегративної рамки, яка охоплює традиційні та новітні конструкції.
Методи: огляд наукової літератури за допомогою рекомендацій для систематичних оглядів літератури, зокрема аналіз літератури, перевірка теоретичних моделей, аналіз ключових понять та систематизація даних. Для пошуку використовувалися бази даних PsycINFO, Web of Science, Scopus і Google Scholar.
Результати. Виявлено одинадцять основних типів відповідностей, серед яких: відповідність людини та роботи (P-J Fit), людини та організації (P-O Fit), людини та технологій (P-T Fit) і людини та розвитку (Person-Development Fit) та ін. Установлено, що новітні конструкції, такі як P-T-Fit і Person-Development Fit, відображають сучасні виклики робочого середовища, зокрема цифрову трансформацію та персоналізований розвиток.
Висновки. Результати підкреслюють необхідність інтеграції різних вимірів відповідностей у теоретичні моделі та практичні стратегії управління персоналом для підвищення організаційної ефективності, задоволеності працівників та їхнього професійного розвитку.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
