Емпіричне дослідження комунікативного бренду психологів
Анотація
Вступ. У сучасних умовах підвищеної соціальної напруженості значно зростає потреба населення та різних категорій фахівців в отриманні психологічних послуг. З метою надання якісних психологічних послуг постає необхідність підготовки психологів до формування комунікативного бренду, з урахуванням значущості його складових у процесі здійснення основних видів діяльності психологів.
Мета дослідження: дослідити рівень сформованості складових комунікативного бренду психологів та проаналізувати їх зв'язок з основними видами діяльності психолога.
Методи: Для вивчення комунікативного бренду психолога були використані такі опитувальники: методика оцінки емоційного інтелекту (Н. Холла); методика «Q-сортування» для аналізу тенденцій до соціальної взаємодії (В. Стефансона); методика оцінки рівня асертивності (В. Каппоні & Т. Новак); авторський опитувальник «Активність психологів щодо формування комунікативного бренду» (К. Лоленко); авторська «анкета-паспортичка».
Результати. У дослідженні виявлено недостатній рівень сформованості складових комунікативного бренду (емоційного інтелекту, тенденцій до соціальної взаємодії, асертивності, різних форм активності для формування комунікативного бренду). У результаті факторного аналізу виявлено чотири фактори, які об’єднують складові комунікативного бренду психологів: «Емоційна компетентність», «Асертивна самопрезентація», «Залежність від інших», «Комунікабельність». Встановлено кореляційний зв'язок рівня між сформованістю складових комунікативного бренду психологів та основними видами їхньої діяльності.
Висновки: Отримані дані доцільно враховувати в процесі підготовки психологів до формування комунікативного бренду та при організації психологами різних видів своєї професійної діяльності. Це буде сприяти наданню психологами якісних психологічних послуг.
Посилання
2. Вошкалуп, Г. (2018). Чинники формування професійного іміджу сучасного психолога. Acta Paedagogica Volynieses. (3), 212-218.
3. Лигомина, Т. А. (2019). Критерії формування професійного іміджу практичного психолога як соціально-психологічного феномена. Теорія і практика сучасної психології, 5(1), 147-151.
4. Маленко, О. О. (2022). Комунікація як складник професійного іміджу: проблеми успішності та неуспішності. Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, 219-234.
5. Новік, Л. О. (2015). Психологічні складові іміджу психолога. Збірник наукових праць РГДУ, Випуск 4, 173-176.
6. Пономаренко Т.І. (2024). Копірайтинг у професійній діяльності психолога. Суспільство, наука, освіта: актуальні дослідження, теорія та практика: тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції (27-28 листопада 2024 року) (с.15-17). Білоцерківський інститут економіки та управління Університету «Україна».
7. Процко, Н. В. (2009). Роль іміджу у сприйнятті практичного психолога. Актуальні проблеми психології, 7(20), ч.2 , 121-123.
8. Філатова, О. (2021). Формування комунікативної компетентності медичного психолога. Сучасна медицина, фармація та психологічне здоров’я, 1(4), 194-214.
9. Чебикін, О. Я., & Астрейко, С. В.(2010). Імідж психолога та можливості його формування. Наука і освіта,(8), 44-48.
10. Elias, S. M., & Gill, M. (2024). Personal branding and employability in the digital world. Career Development International, 29(1), 20-37.
11. Capponi, V., & Novák, Т. (1994). Asertivně do života. Grada.
12. Hall, N. (2007). Positive Psychology and Emotional Intelligence. Positive Psychology News Daily, November 10.
13. Khalili, A. B., & Mustaffa, N. (2023). Assessment on interconnection between personal branding and job recruitment among students through a digital platform (TikTok). Al-i’lam: Journal of Contemporary Islamic Communication and Media, 3(2), 88-104.
14. Lee, M. Y., & Workman, J. (2023). Emotional branding and consumer-brand relationships in the fashion industry. Fashion and Textiles, 10(1), 21.
15. Qadir, A., & Binda, J. (2025). Bridging professional identity and digital platforms: A comprehensive study of self-marketing and career development. Scientific Journal of Bielsko-Biala School of Finance and Law, 29(1), 10-25.
16. Zelenin, V. V., & Ponomarenko, Т. І. (2019). Media competence as a factor of professional self-realization of a practical psychologist. New stages of development of modern science in Ukraine and EU countries ( pp. 357-373). Baltija Publishing.
17. Stephenson, W. (1954). The study of behavior: Q-technique and its methodology. Psychometrika, 19(4), 331-333.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
