Типи адаптації особистості до життєдіяльності в умовах пролонгованої війни
Анотація
Вступ. Вивчення типів адаптації особистості до життєдіяльності в умовах пролонгованої війни є надзвичайно актуальним, адже дозволяє зрозуміти особливості психологічного реагування цивільного населення на травматичні події та вибудовувати диференційовані стратегії психологічної підтримки.
Мета. Метою є виявлення типів адаптації особистості до життєдіяльності в умовах пролонгованої війни на основі аналізу взаємозв’язку між посттравматичним зростанням та задоволеністю життям.
Методи. Шкала Post Traumatic Growth Inventory (Tedeschi & Calhoun, 1996); Шкала задоволеності життям (Diener, Emmons & Larsen, 1999). Методи математичної статистики: метод кореляційного аналізу Пірсона, ієрархічний кластерний аналіз методом Ворда.
Результати. Дослідження засвідчило відсутність тісного зв’язку між індексом посттравматичного зростання та задоволеністю життям. Кластерний аналіз дозволив виділити три основні типи адаптації: інтегроване зростання – це гармонійне поєднання трансформацій і суб’єктивного благополуччя; болісне зростання – глибокі внутрішні зміни, які не супроводжуються емоційною стабільністю; загальмоване/неактуалізоване зростання характеризується відсутністю інтеграції травматичного досвіду, емоційним виснаженням чи уникненням переживань.
Висновки. Процес трансформації та психологічного добробуту розгортається різними темпами й може призводити до формування різних типів адаптації. Отримані дані мають практичне значення для психологічної допомоги: підтримка має бути диференційованою, з урахуванням поєднання рівня особистісних змін і суб’єктивного благополуччя.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
