Системні детермінанти розвитку особистісних ресурсів психічного здоров’я особистості у складних життєвих обставинах
Анотація
Вступ. Повномасштабна війна створила для українських працівників хронічний стрес, тож потрібні ресурсно-орієнтовані рішення, що не лише знижують дистрес, а й відновлюють працездатність, підсилюють резильєнтність і сприяють посттравматичному зростанню. Визначальними є особистісні ресурси й копінг у поєднанні з «соціально-організаційним контейнером» (психологічна безпека, якісна комунікація, баланс навантаження, доступ до допомоги), однак бракує інтегрованих українських корпоративних досліджень, які б перевірили ці зв’язки та перетворили їх на мультирівневі практики для рівнів «індивід – команда – організація». Мета: визначити систему психологічних детермінант, що сприяють розвитку позитивних ресурсів особистості у протидії стресу й забезпеченню професійної ефективності персоналу в умовах хронічного стресу, з урахуванням медіаторної ролі копінг-стратегій і впливу соціально-організаційних умов.Методологія та методи. Стаття має теоретико-методологічний дизайн із елементами scoping review та наративного синтезу. Методологічна рамка поєднує: салютогенний підхід (почуття когерентності як механізм мобілізації ресурсів), положення Позитивної психотерапії (ППТ) (Модель Балансу; позитивна реінтерпретація) та концепцію посттравматичного зростання. Застосовані методи аналізу та синтезу: концептуально-категоріальний аналіз, тематичне кодування та наративний синтез за трьома темами (ядро ресурсів, копінг як медіатор, організаційний контейнер); концептуальне моделювання: побудовано причинно-наслідкову логіку «ресурси → копінг → результати» з вбудованими модераторами (психологічна безпека, комунікація, баланс «робота–життя») та зіставлено її з практичною архітектурою ППТ.
Результати. Наративний аналіз і scoping-огляд засвідчили, що найстабільнішими предикторами протидії хронічному стресу та підтримки професійної ефективності є сукупність особистісних ресурсів: резильєнтність, життєстійкість самоефективність, оптимізм/надія, толерантність до невизначеності та почуття когерентності. Їхній вплив реалізується передусім через копінг-стратегії: планування, пошук підтримки й позитивну реінтерпретацію (на відміну від уникаючого копінгу). Додатковими умовами є «соціально-організаційний контейнер» – психологічна безпека, якісна комунікація, баланс «робота–життя», доступність допомоги. Відмічено брак інтегрованих українських корпоративних досліджень, що одночасно враховують ресурси, копінг і організаційні фактори.
Висновки. Теоретичний синтез обґрунтовує перехід від «дефіцитарної» до ресурсно-орієнтованої парадигми підтримки персоналу: поєднання розвитку індивідуальних ресурсів, цілеспрямованого навчання копінгу та створення безпечного організаційного середовища є оптимальною стратегією зниження дистресу, відновлення працездатності й підвищення імовірності посттравматичного зростання. Практичне ядро становить рамка, побудована за ППТ-логікою Балансу: короткі тілесні техніки регуляції, системи мікродій і поведінкових контрактів, «мікромости» соціальної підтримки та робота з цінностями/цілями. Запропонована модель може стати основою корпоративних програм сприяння психологічному благополуччю та посттравматичному зростанню.
Посилання
2. Alfawaz, H. A., et al. (2021). Psychological well-being during COVID-19 lockdown: Insights from a Saudi national survey. Frontiers in Psychology, 12, 643953. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.643953
3. Antonovsky, A. (1987). Unraveling the mystery of health: How people manage stress and stay well. Jossey-Bass.
4. Atwoli, L., et al. (2015). Trauma and posttraumatic stress disorder in the South African stress and health study. Social Psychiatry and Psychiatric Epidemiology, 50(6), 861–868. https://doi.org/10.1007/s00127-014-0997-2
5. Benjet, C., et al. (2016). The epidemiology of traumatic event exposure worldwide: Results from the World Mental Health Survey Consortium. Psychological Medicine, 46(2), 327–343. https://doi.org/10.1017/S0033291715001981
6. Bensimon, M. (2012). Elaboration on the association between trauma, PTSD and posttraumatic growth: The role of trait resilience. Personality and Individual Differences, 52(7), 782–787. https://doi.org/10.1016/j.paid.2012.01.011
7. Bonanno, G. A., et al. (2006). Resilience to loss and chronic grief: A prospective study from preloss to 18-months postloss. Journal of Personality and Social Psychology, 90(1), 1–20. https://doi.org/10.1037/0022-3514.90.1.1
8. Bucciarelli, A., & Vlahov, D. (2007). Resilience and coping in the face of disaster. Journal of Urban Health, 84(3), 324–334. https://doi.org/10.1007/s11524-007-9171-1
9. Budner, S. (1962). Intolerance of ambiguity as a personality variable. Journal of Personality, 30(1), 29–50. https://doi.org/10.1111/j.1467-6494.1962.tb02303.x
10. Carver, C. S., & Scheier, M. F. (2014). Dispositional optimism. Trends in Cognitive Sciences, 18(6), 293–299. https://doi.org/10.1016/j.tics.2014.02.003
11. Connor, K. M., & Davidson, J. R. T. (2003). Development of a new resilience scale: The Connor–Davidson Resilience Scale (CD-RISC). Depression and Anxiety, 18(2), 76–82. https://doi.org/10.1002/da.10113
12. Frazier, M. L., Fainshmidt, S., Klinger, R. L., Pezeshkan, A., & Vracheva, V. (2017). Psychological safety: A meta-analytic review and extension. Personnel Psychology, 70(1), 113–165. https://doi.org/10.1111/peps.12183
13. Janoff-Bulman, R. (1992). Shattered assumptions: Toward a new psychology of trauma. Free Press.
14. Kleim, B., & Ehlers, A. (2009). Evidence for a curvilinear relationship between posttraumatic growth and posttrauma depression and PTSD in assault survivors. Journal of Traumatic Stress, 22(1), 45–52. https://doi.org/10.1002/jts.20378
15. Knipscheer, J. W., et al. (2020). Psychological impact of COVID-19 and lockdown measures: Results from a large online survey in the Netherlands. Psychiatry Research, 291, 113–116. https://doi.org/10.1016/j.psychres.2020.113126
16. Kobasa, S. C. (1979). Stressful life events, personality, and health: An inquiry into hardiness. Journal of Personality and Social Psychology, 37(1), 1–11. https://doi.org/10.1037/0022-3514.37.1.1
17. Krok, D., Szcześniak, M., & Matuszewska, M. (2021). The mediating role of meaning in life in the relationships between basic hope and well-being during the COVID-19 pandemic. Personality and Individual Differences, 171, 110489. https://doi.org/10.1016/j.paid.2020.110489
18. Lepore, S. J., & Revenson, T. A. (2006). Resilience and posttraumatic growth: Recovery, resistance, and reconfiguration. In Handbook of Posttraumatic Growth (pp. 24–46). Lawrence Erlbaum Associates.
19. Linley, P. A., & Joseph, S. (2004). Positive change following trauma and adversity: A review. Journal of Traumatic Stress, 17(1), 11–21. https://doi.org/10.1023/B:JOTS.0000014671.27856.7e
20. Lyubomirsky, S. (2007). The how of happiness: A scientific approach to getting the life you want. Penguin Press.
21. Maddi, S. R. (2006). Hardiness: The courage to grow from stresses. The Journal of Positive Psychology, 1(3), 160–168. https://doi.org/10.1080/17439760600619609
22. McLain, D. L. (2009). Evidence of the properties of an ambiguity tolerance measure: The Multiple Stimulus Types Ambiguity Tolerance Scale–II (MSTAT-II). Judgment and Decision Making, 4(6), 519–529.
23. Messias, E., Castro, J., Saini, A., Garrison, R., & Usman, M. (2020). The health and well-being of late adolescents. Adolescent Health, Medicine and Therapeutics, 11, 33–40. https://doi.org/10.2147/AHMT.S229820
24. Pellerin, N., & Raufaste, E. (2020). Psychological resources protect well-being during the COVID-19 pandemic: A longitudinal study. Personality and Individual Differences, 168, 110347. https://doi.org/10.1016/j.paid.2020.110347
25. Penley, J. A., Tomaka, J., & Wiebe, J. S. (2002). The association of coping to physical and psychological health outcomes: A meta-analytic review. Journal of Behavioral Medicine, 25(6), 551–603. https://doi.org/10.1023/A:1020641400589
26. Peseschkian, N. (2016). Positive psychotherapy: Theory and practice of a new method (Rev. & updated ed.). Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-319-32964-5
27. Rutter, M. (2012). Resilience as a dynamic concept. Development and Psychopathology, 24(2), 335–344. https://doi.org/10.1017/S0954579412000028
28. Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry, 15(1), 1–18. https://doi.org/10.1207/s15327965pli1501_01
29. Ullman, S. E., & Peter-Hagene, L. C. (2014). Social reactions to sexual assault disclosure, coping, perceived control, and PTSD symptoms in sexual assault victims. Journal of Community Psychology, 42(4), 495–508.
30. Yehuda, R., et al. (2015). Post-traumatic stress disorder. Nature Reviews Disease Primers, 1, 15057. https://doi.org/10.1038/nrdp.2015.57
31. Zoellner, T., & Maercker, A. (2006). Posttraumatic growth in clinical psychology – A critical review and introduction of a two component model. Clinical Psychology Review, 26(5), 626–653. https://doi.org/10.1016/j.cpr.2006.01.008
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
