Екзистенційні чинники життєстійкості українців в умовах воєнної невизначеності
Анотація
Вступ. Психологічна життєстійкість є засадничим механізмом адаптації в кризових умовах та в умовах воєнної травматизації зокрема. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю емпіричного аналізу стійкості українців у контексті фундаментальних екзистенційних характеристик особистості, описаними у працях V. Frankl (1959/2006), A. Längle (2003), S. C. Kobasa (1979) та ін.
Мета. Дослідити рівень життєстійкості українців у період війни та визначити її екзистенційні, професійні й посттравматичні детермінанти.
Методи. Використано шкалу резильєнтності Connor–Davidson Resilience Scale-10 (Connor & Davidson, 2003), Test of Existential Motivations (TEM) (Eckhardt & Längle, 2001), Existence Scale (Längle, Orgler & Kundi, 2003), Опитувальник професійної життєстійкості (O. Kokun, 2024), Posttraumatic Growth Inventory – Expanded (Taku, Tedeschi, Shakespeare-Finch & Calhoun, 2021). Статистичний аналіз передбачав описову статистику та рангову кореляцію Спірмена.
Результати. Більшість учасників продемонстрували середній і високий рівень життєстійкості. Встановлено помірні та значущі кореляції життєстійкості з екзистенційними параметрами – самоцінністю, сенсом, фундаментальною довірою та екзистенційним здійсненням. Виявлено значущі зв’язки життєстійкості з професійною включеністю, прийняттям ризику та соціальним компонентом професійної витривалості. Виділено значущі кореляційні зв’язки з показниками посттравматичного зростання – найбільшою мірою з цінуванням життя, особистісною силою та духовно-екзистенційними змінами.
Висновки. Життєстійкість українців у воєнних умовах має виразне екзистенційне підґрунтя й підтримується професійними та міжособистісними ресурсами. Екзистенційні мотивації, описані A. Längle (2003), і антропологічні характеристики, описані V. Frankl (1973), виступають психологічними детермінантами стійкості та посттравматичного зростання. Результати підкреслюють важливість розвитку відчуття смислу, внутрішньої свободи, відповідальності та ціннісної самоорієнтації у програмах психологічної підтримки населення.
Посилання
Каплуненко, Я. (2018). Психологічна резильєнтність та крихкість: екзистенційно-аналітичний погляд. Psychology and Psychosocial Interventions, 1, 41–45. https://philpapers.org/archive/KAPPRA-5.pdf
Каплуненко, Я. (2025). Життєстійкість та її екзистенційні детермінанти в умовах війни. OSF Preprints.
Кокун, О. М. (2022). Всеукраїнське опитування «Твоя життєстійкість у воєнний час»: препринт. Київ: Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України.
Кокун, О. М. (2024). Діагностика професійної життєстійкості та психофізіологічної стійкості: методичні рекомендації. Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. https://lib.iitta.gov.ua/735621/
Кокун, О. М., Корніяка, О. М., Гуменюк, Г. В. та ін. (2024). Психофізіологічне забезпечення життєстійкості фахівців соціономічних професій в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення: практичний посібник (О. М. Кокун, ред.). Київ: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. https://lib.iitta.gov.ua/735653/
Connor, K., & Davidson, J. (2003). Development and validation of the Connor–Davidson Resilience Scale (CD-RISC). Depression and Anxiety, 18(2), 76–82.
Eckhardt, P. (2000). Skalen zur Erfassung von existentieller Motivation, Selbstwert und Sinnerleben [Unpublished doctoral dissertation]. Universität Wien.
Eckhardt, P., & Längle, A. (2001). Skalen zur Erfassung von existentieller Motivation, Selbstwert und Sinnerleben (TEM). Existenzanalyse, 18(1), 35–39. https://www.laengle.info/userfile/doc/TEM-Artikel--EA_2001-1.pdf
Frankl, V. E. (1959/2006). Man’s search for meaning. Beacon Press.
Frankl, V. E. (1973). The doctor and the soul: From psychotherapy to logotherapy. Alfred A. Knopf.
Frankl, V. E. (1988). The will to meaning: Foundations and applications of logotherapy. Meridian.
Heidegger, M. (1962). Being and Time (J. Macquarrie & E. Robinson, Trans.). Harper & Row. (оригінал: Sein und Zeit, 1927).
Kobasa, S. C. (1979). Stressful life events, personality, and health: An inquiry into hardiness. Journal of Personality and Social Psychology, 37(1), 1–11. https://doi.org/10.1037/0022-3514.37.1.1
Kobasa, S. C., Maddi, S. R., & Kahn, S. (1982). Hardiness and health: A prospective study. Journal of Personality and Social Psychology, 42(1), 168–177. https://doi.org/10.1037/0022-3514.42.1.168
Laengle, A. (2002). The fundamental motivations of human existence are structural forces of existential-analytical psychotherapy. Fundamenta Psychiatrica, 16(1), 1–8.
Längle, A. (2003). The search for meaning in life and the fundamental existential motivations. Existential Analysis, 14(1), 2–14.
Längle, A., Orgler, C., & Kundi, M. (2003). The Existence Scale: A new approach to assess the ability to find personal meaning in life and to reach existential fulfilment. European Psychotherapy, 4(1), 135–151. https://www.researchgate.net/publication/313673419
Maslow, A. H. (1971). The farther reaches of human nature. Viking Press.
Mažonaite, R.-N. (2014). The Test of Existential Motivations (TEM): Psychometric properties and applications [Master’s thesis]. Vytautas Magnus University.
Rogers, C. R. (1961). On becoming a person: A therapist’s view of psychotherapy. Houghton Mifflin.
Spinelli, E. (2007). Practising existential psychotherapy: The relational world. Sage.
Taku, K., Tedeschi, R. G., Shakespeare-Finch, J., & Calhoun, L. G. (2021). Posttraumatic Growth Inventory – Expanded (PTGI-X): Manual. Routledge.
Tedeschi, R. G., Shakespeare-Finch, J., Taku, K., & Calhoun, L. G. (2017). Posttraumatic Growth Inventory – Expanded version (PTGI-X). In Posttraumatic growth: Theory, research, and applications (pp. 87–99). Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315527451
Tillich, P. (1952). The courage to be. Yale University Press.
Van Deurzen, E., & Kenward, R. (2005). Dictionary of existential psychotherapy and counselling. Sage.
Van Deurzen, E. (2012). Existential counselling & psychotherapy in practice (3rd ed.). Sage.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
