Фактори професійного середовища та посттравматичне зростання практикуючих психологів в умовах війни
Анотація
Вступ. В умовах війни, коли затребуваність фахівців з ментального здоров’я сягає чи не найбільших показників, важливим є розуміння особливостей їхньої професійної діяльності, зокрема ролі факторів професійного середовища у сприянні процесам посттравматичного зростання (ПТЗ) – досвіду позитивних психологічних змін, що відбуваються внаслідок травми.
Мета. Дослідити взаємозв’язок між показниками професійної діяльності практикуючих психологів в умовах війни та вимірами ПТЗ.
Методи. Використано анкету для оцінки професійних характеристик (стаж роботи, робоче навантаження, проходження індивідуальної психотерапії, супервізій та інтервізій) та опитувальник посттравматичного зростання PTGI-X. У дослідженні взяли участь 214 практикуючих психологів. Статистичними методами опрацювання даних були методи описової статистики, кореляційний аналіз та порівняльний статистичний аналіз.
Результати. Встановлено, що робоче навантаження позитивно корелює зі шкалою «Цінність життя», а переважання онлайн-формату роботи – зі шкалою «Нові можливості». Водночас загальний показник ПТЗ не має значущих кореляцій із показниками професійної діяльності. Також з’ясовано, що група психологів, у котрих кількість клієнтів значно зросла внаслідок повномасштабного вторгнення, характеризується вищими показниками ПТЗ у порівнянні з тими фахівцями, чия клієнтська база не змінилася.
Висновки. Отримані дані свідчать, що посттравматичне зростання є непрямим наслідком зовнішніх професійних факторів і меншою мірою пов’язане з кількісними, об’єктивними показниками професійної діяльності. Це актуалізує потребу подальшого ґрунтовнішого вивчення внутрішніх психологічних механізмів, що сприяють ПТЗ. Проте виявлені взаємозв'язки вказують, що професійне середовище може створювати сприятливі умови для розвитку окремих компонентів зростання внаслідок травми війни.
Посилання
Зубовський, Д. С. (2018). Адаптація та апробація україномовної версії методики «Опитувальник посттравматичного зростання». Психологічний часопис, 7(17), 121–135. https://doi.org/10.31108/1.2018.7.17
Aafjes-van Doorn, K., Békés, V., Luo, X., Prout, T. A., & Hoffman, L. (2022). Therapists’ resilience and posttraumatic growth during the COVID-19 pandemic. Psychological Trauma: Theory, Research, Practice, and Policy, 14(S1), S165–S173. https://doi.org/10.1037/tra0001097
Cui, P., Wang, P., Wang, K., Ping, Z., Wang, P., Chen, C. (2021). Post-traumatic growth and influencing factors among frontline nurses fighting against COVID-19. Occupational and Environmental Medicine, 78, 129–135. https://doi.org/10.1136/oemed-2020-106540
Dawson, G. C. (2018). Years of Clinical Experience and Therapist Professional Development: A Literature Review. Journal of Contemporary Psychotherapy, 48, 89–97. https://doi.org/10.1007/s10879-017-9373-8
Győrffy, Z., Dweik, D., Girasek, E. (2016). Workload, mental health and burnout indicators among female physicians. Hum Resour Health, 14, 12. https://doi.org/10.1186/s12960-016-0108-9
Hassanie, S., Olugbade, O. A., Karadas, G., & Altun, Ö. (2022). The Impact of Workload on Workers’ Traumatic Stress and Mental Health Mediated by Career Adaptability during COVID-19. Sustainability, 14(19), 12010. https://doi.org/10.3390/su141912010
Jung, S. Y., & Park, J. H. (2021). Association of Nursing Work Environment, Relationship with the Head Nurse, and Resilience with Post-Traumatic Growth in Emergency Department Nurses. International journal of environmental research and public health, 18(6), 2857. https://doi.org/10.3390/ijerph18062857
McGarry, B. E., & Gibson, J. E. (2025). Supervision quality, secondary traumatic stress, and vicarious posttraumatic growth among clinicians-in-training. Traumatology. https://doi.org/10.1037/trm0000596
Moreno-Jiménez, J. E., Blanco-Donoso, L. M., Demerouti, E., Belda Hofheinz, S., Chico-Fernández, M., Moreno-Jiménez, B., & Garrosa, E. (2021). The Role of Healthcare Professionals’ Passion in Predicting Secondary Traumatic Stress and Posttraumatic Growth in the Face of COVID-19: A Longitudinal Approach. International Journal of Environmental Research and Public Health, 18(9), 4453. https://doi.org/10.3390/ijerph18094453
O’Donovan, R., & Burke, J. (2022). Factors Associated with Post-Traumatic Growth in Healthcare Professionals: A Systematic Review of the Literature. Healthcare, 10(12), 2524. https://doi.org/10.3390/healthcare10122524
Okoli, C. T. C., & Seng, S. (2022). Factors associated with posttraumatic growth among healthcare workers at an academic-medical center: A correlational study. Perspectives in psychiatric care, 58(1), 87–96. https://doi.org/10.1111/ppc.12817
Simionato, G. K., & Simpson, S. (2018). Personal risk factors associated with burnout among psychotherapists: A systematic review of the literature. Journal of clinical psychology, 74(9), 1431-1456. https://doi.org/10.1002/jclp.22615
Taubman–Ben‐Ari, O., Erel‐Brodsky, H., & Ben‐Kimhy, R. (2025). Therapists in wartime: holding others' trauma while contending with your own. Journal of Clinical Psychology, 81(3), 119-132. https://doi.org/10.1002/jclp.23751
Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry, 15(1), 1-18. https://doi.org/10.1207/s15327965pli1501_01
Zhang, Y., Ma, H., Wang, Y., Du, X., & Chi, D. (2024). Burnout and its associated factors in psychotherapists. Current Psychology, 43(26), 22508-22518. https://doi.org/10.1007/s12144-024-05977-8
Tedeschi, R. G., Cann, A., Taku, K., Senol-Durak, E., & Calhoun, L. G. (2017). The Posttraumatic Growth Inventory: A Revision Integrating Existential and Spiritual Change. Journal of traumatic stress, 30(1), 11–18. https://doi.org/10.1002/jts.22155
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
