Стресостійкість як ресурс психологічного благополуччя працівників освіти
Анотація
Вступ. У статті розглядається проблема психологічного благополуччя вчителів у контексті викликів воєнного часу та системних змін в освіті. Показано, що стресостійкість функціонує як психологічний ресурс особистості, що забезпечує її стійкість до деструктивного впливу стресорів. Стресостійкість (stress resistance) є ключовим ресурсом підтримання психологічного благополуччя працівників освіти.
Мета: проаналізувати феномен стресостійкості як ресурс психологічного благополуччя працівників освіти в умовах соціально-політичної нестабільності.
Методи. Теоретичний аналіз проблеми: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел із соціальної та організаційної психології, що стосуються феноменів стресу, стресостійкості і психологічного благополуччя працівників освіти.
Результати. Проведене теоретичне дослідження дозволило виявити сутність стресостійкості працівників освіти як ресурсу психологічного благополуччя особистості, що передбачає адаптацію до змін та внутрішню стабільність. Стресостійкість (stress resistance) як психологічний ресурс виконує буферну функцію у взаємодії з професійними та соціальними стресорами і визначає рівень психологічного благополуччя особистості.
Висновки. Стресостійкість (stress resistance) є ключовим ресурсом підтримання психологічного благополуччя працівників освіти. Проаналізовано існуючі наукові підходи до феномену стресостійкості, охарактеризовано зв’язок стресостійкості з показниками суб’єктивного благополуччя, а також виявлено її буферну роль у взаємодії з професійними та соціальними стресорами. Встановлено, що стресостійкість є потужним внутрішнім ресурсом, який опосередковує вплив професійних і соціальних стресорів, забезпечуючи гнучкість і системність адаптаційних реакцій особистості, збереження психологічного благополуччя педагогів.
Посилання
2. Карамушка, Л. М. (2023). Суб’єктивне благополуччя персоналу освітніх та наукових організацій в умовах війни. Організаційна психологія. Економічна психологія, 2(25), 24 -34.
3. Карамушка, Л. М., & Снігур, Ю. С. (2024). Психологія вибору копінг-стратегії керівниками освітніх організацій. Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України.
4. Карамушка, Л. М., Креденцер, О. В., Терещенко, К. В., Івкін, В. М., & Лагодзінська, В. І. (2020). Психолого-організаційні детермінанти забезпечення психологічного здоров’я персоналу освітніх організацій в умовах соціальної напруженості: монографія. Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України.
5. Когут, О. О. (2021). Проблеми консультативної психології та психотерапії. Наукові записки Національного університету «Острозька академія», серія «Психологія», (12), 108-113.
6. Когут, О. О. (2022). Матриця розвитку стресостійкості особистості. Наукові записки Національного університету «Острозька академія, (12), 34-41.
7. Кокун, О. М. (2020). Професійна життєстійкість особистості: аналіз феномена. Актуальні проблеми психології: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія, 20(5), 68-81.
8. Кокун, О. М. (2021). Життєстійкість як напрям сучасних психологічних досліджень. Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць Інституту психології імені Г.С Костюка НАПН України. Том. V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія, (21), 69-88.
9. Кокун, О. М., & Дубчак, Г. М. (2016). Особливості прояву стресостійкості майбутніх фахівців соціономічних професій. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal, 3 (11).
10. Кокун, О. М., & Мельничук, Т. І. (2023). Резилієнс-довідник: практичний посібник.
11. Кокун, О., Титаренко, Т., Корольчук, М., Крайнюк, В., Кравцова, О., Сaпольскі, Р., & Стороні, M. (2024). Стресостійкість як психологічний ресурс особистості в ситуації змін. ВЧЕНІ ЗАПИСКИ, (91), 67-75.
12. Кравчук, С. Л. (2018). Особливості життєстійкості як фактора психологічної пружності особистості юнацького віку в умовах воєнного конфлікту. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». Херсонський державний університет, (1), 1, 99-105.
13. Крайнюк, В. М. (2007). Психологія стресостійкості особистості. Ніка-Центр..
14. Олексенко, С. В. (2024). Стресостійкість учителів в умовах тривалої стресової ситуації: результати визначення рівня стресостійкості учителів шкіл м. Києва за шкалою Коннора-Девідсона. Psychological Dimensions of Society, (8), 45–53.
15. Поліщук, О. (2022). Психологічні компоненти стресостійкості особистості. http://oldconf.neasmo.org.ua/ node/1348
16. Стельмащук, Х. Р. (2019). Психологічні чинники особистісної стресостійкості дітей-сиріт. Дис. канд. псих. наук. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів.
17. Bradburn, N. (1969). The Structure of Psychological well-being. Aldine Pub. Co.
18. Cattell, R. B. (1973). Personality and Mood by Questionnaire. Jossey-Bass Publishers, 13-15.
19. Guilford, J. P. (1967). The Nature of Human Intelligence. McGraw-Hill
20. Ollonen, P. (2005). Stressful and adverse life experiences in patients with breast symptoms; a prospective case-control study in Kuopio, Finland. Anticancer research. Vol. 25, 531-536. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15816624
21. Fischer, T., & Riedl, R. (2021). The Digital Stressors Scale: Development and validation of a new survey instrument to measure digital stress perceptions in the workplace context. Frontiers in Psychology, 12, 646–672.
22. Hobfoll, S. E. (1989). Conservation of resources: A new attempt at conceptualizing stress. American Psychologist, 44(3), 513–524. https://doi.org/10.1037/0003-066X.44.3.513
23. Inoue, A., Kawakami, N., & Shimomitsu, T. (2014). Development of a short questionnaire to measure an extended set of job demands and resources: the New Brief Job Stress Questionnaire. Industrial Health, 52(3), 175–189.
24. Lazarus, R. S., & Folkman, S. (1984). Stress, appraisal, and coping. Springer Publishing Company.
25. Ryff, C. D. (1989). Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological well-being. Journal of Personality and Social Psychology, 57(6), 1069–1081. https://doi.org/10.1037/0022-3514.57.6.1069
26. Seligman, M. E. P. (2011). Flourish: A visionary new understanding of happiness and well-being. Free Press.
27. Lee, E. H., Chung, B. Y., Suh, C. H., & Jung, J. Y. (2015). Development of the Perceived Stress Inventory: a new questionnaire for psychosomatic research. Stress and Health, 31(1), 85–92.
28. Maddy, S. R. (2006). Resilience: The Courage to Overcome Stress. Journal of Positive Psychology, 1(3), 160–168.
29. Maddi, S. R. (2002). The story of hardiness: Twenty years of theorizing, research, and practice. Consulting Psychology Journal: Practice and Research, 54(3), 173–185. https://doi.org/10.1037/1061-4087.54.3.173
30. Masten, A. S. (2019). Resilience from a developmental systems perspective. Wiley Online Library.
31. Kobasa, S. C. (1979). Stressful life events, personality, and health: An inquiry into hardiness. Journal of Personality and Social Psychology, 37(1), 1–11. https://doi.org/10.1037/0022-3514.37.1.1
32. Selye, H. (1976). The stress of life. McGraw-Hill.
33. Sokołowski, A., & Dragan, W. Ł. (2017). The Early Life Stress Questionnaire (ELSQ): Factor structure and psychometric properties. Child Abuse & Neglect, 68, 1–11.
34. Ungar, M. (2021). Researching multisystemic resilience: A sample. Frontiers in Psychology, 11, Article 607994. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2020.607994
35. Wang, K., Shi, H., & Xu, X. (2025). Comparing the psychometric evidence of the Depression, Anxiety, and Stress Scale-21 (DASS-21). Frontiers in Psychology, 16, 1–12.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
