Проблема психічної саморегуляції військових фахівців у психологічній теорії та практиці
Анотація
Вступ. Знання та використання військовими фахівцями теоретичних знань та методів психічної саморегуляції в надскладних умовах службової діяльності запобігає надмірному психофізіологічному, психічному навантаженню, сприяє швидкому відновленню, зняттю психічної напруженості й покращенню загального нервово-психічного стану, активізації психічних та фізичних функцій організму на подолання кризового стану, концентрації сприймання, уваги, мислення та контролю виконання бойового завдання.
Мета: теоретичне обґрунтування проблеми психічної саморегуляції військових фахівців у психологічній практиці.
Методи: теоретичний аналіз, систематизація та узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження.
Результати. Розкрито сутність поняття «саморегуляція», його складові, роль самосвідомості у розвитку здатності до саморегуляції власної активності, проблему несвідомого в механізмі регуляції особистості, психологічні особливості саморегуляції різних вікових періодів, особливості саморегуляції індивідуально-психологічних відмінностей між курсантами та студентами.
Висновки. Доведено, що саморегуляція військових фахівців – це процес свідомого впливу на власний психічний і фізичний стани, який залежить від бажання військовослужбовця управляти власними психічними процесами, емоціями, почуттями і станами, і загалом – поведінкою та діяльністю. Здатність до саморегулювання не є вродженою, а формується і розвивається в процесі життя та діяльності.
Посилання
2. Боришевський, М. (2009). Самосвідомість як фактор психічного розвитку особистості. Психологія і суспільство, 4, 128‒135.
3. Вірна, Ж. П., & Іванашко, О. Є. (2004). Актуально-потенційні закономірності прояву стилів мотиваційно-смислової регуляції професійної реалізації педагогів. Практична психологія та соціальна робота, 8, 74‒78.
4. Васильєв, С. П. (2010). Особливості саморегуляції курсантів в період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі [Автореф. дис. канд. психол. наук]. Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
5. Гаврилькевич, В. К. (2008). Психодіагностичний інструментарій комплексного дослідження емоційної саморегуляції особистості. Проблеми загальної та педагогічної психології, (Х), ч. 5. 104-113.
6. Гайдук, Г. А. (2017). Теоретико-методологічний аналіз смислової регуляції особистості та її механізми. Науковий вісник Херсонського державного університету. Психологічні науки, 3(1), 57‒61.
7. Гуляс, І.А. (2015). Емпіричне дослідження саморегуляції особистості. Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 29, 196 -205.
8. Гула, Н. В. (2014). Саморегуляція як чинник подолання негативних психічних станів у студентському віці [Автореф. дис. канд. психол. наук]. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова.
9. Злагодух, В. В. (2016). Психологічні чинники розвитку саморегуляції професійної діяльності у майбутніх операторів авіаційного профілю [Автореф. дис. канд. пед. наук]. Держ. закл. «Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського».
10. Кириченко, Т. В. (2016). Психологічні особливості саморегуляції вчителя в комунікації у процесі мовленнєво-педагогічного спілкування. Психолінгвістика, 20(1), 125‒135.
11. Кириченко, Т. В. (2017). Психологічний зміст саморегуляції особистості. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки, 3(1), 82‒87. http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvkhp_2017_3.
12. Кириченко, Т. В. (2001). Психологічні механізми саморегуляції поведінки підлітків [Автореф. дис. канд. психол. наук]. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова.
13. Ковшов, Р. В. (2010). Теоретичні аспекти саморегуляції психічних станів військовослужбовців підрозділів спеціального призначення в особливих та екстремальних умовах. Актуальні проблеми психології, 24(7), 122‒134.
14. Лисенко-Гелемб’юк, К. М. (2011). Саморегуляція як чинник розв’язування міжособистісних конфліктів студентської молоді [Дис. канд. психол. наук]. Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника.
15. Малазонія, С. В. (2004). Психологічні засоби формування у майбутнього педагога здатності до довільної саморегуляції поведінки [Автореф. дис. канд. психол. наук]. Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України.
16. Москальов, І. О. (2020). Психологічні особливості розвитку практичного мислення офіцерів-артилеристів [Дис. д-ра філософії]. Національний університет оборони України імені Івана Черняховського.
17. Максименко, С. Д. (2006). Генеза здійснення особистості. ТОВ «КММ».
18. Порицький, А. В. (2004). Особливості саморегуляції психічних станів курсантами в процесі первинної військово-професійної підготовки [Автореф. дис. канд. психол. наук]. Харківський воєнний університет.
19. Підкоритова, Л.О., & Латкіна, Н.В. (2018). Емпіричне дослідження рівня саморегуляції у студентів соціономічної сфери. Науковий вісник ХДУ. Психологічні науки, 5, 66-70.
20. Самотаєва, Е. О. (2010). Психологічні особливості впливу емоційності на індивідуальний стиль саморегуляції студентів [Автореф. дис. канд. психол. наук]. Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського.
21. Столяренко, О. Б. (2012). Психологія особистості. Центр учбової літератури.
22. Скребець, В. О. (2004). Екологічна психологія у віддалених наслідках екотехногенної катастрофи. Видавничий дім «Слово».
23. Тетерук, С. П. (2006). Формування механізмів саморегуляції студентів в іншомовному просторі [Автореф. дис. канд. психол. наук]. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова.
24. Хрипкова, А. Г. (1982). Вікова фізіологія. Вища школа.
25. Чижма, Д. М. (2011). Психологічні особливості особистісної саморегуляції у підлітковому віці [Автореф. дис. канд. психол. наук]. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова.
26. Bandura, A. (1977). Self-efficacy: Toward a Unifying Theory of Behavioral Change. Psychological Review, 84(2), 191‒215.
27. Bandura, A. (1991). Self-regulation of motivation through anticipatory and self-reactive mechanisms. In Perspectives on motivation: Nebraska symposium on motivation. Vol. 38, 69‒164. University of Nebraska Press.
28. Bandura, A. A (1999). Social cognitive theory of personality. In Handbook of personality (2nd ed.), 154‒196. Guilford Publications.
29. Baumeister, R. F., Kruglanski, A. W., & Higgins, E. T. (2007). Self-Regulation and executive function. The Self as controlling agent. In Social psychology: handbook of basic principles (2nd ed.), 516‒539. Guilford Press.
30. Rogers, C. R. (1961). On Becoming a Person. A Therapist's View of Psychotherapy. Western Behavioral Sciences institute.
Авторське право (c) належить авторам статті.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
