ОРГАНІЗАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ. ЕКОНОМІЧНА ПСИХОЛОГІЯ

Демографічні чинники соціально-психологічної адаптації українських жінок-біженок до умов життя за кордоном

2026-05-12T16:45:31+03:00

Вступ. Велика кількість українських жінок покинула свої міста внаслідок війни на території України. Існує потреба у визначенні демографічних чинників соціально-психологічної адаптації, які суттєво ускладнюють пристосування до нових умов життя.

Мета: визначити демографічні чинники, які пов’язані з особливостями соціально-психологічної адаптації українських біженок до умов проживання в іншій країні.

Методи. У дослідженні використана авторська анкета, яка дозволила кількісно оцінити 5 аспектів соціально-психологічної адаптації («Ефективне пристосування», «Орієнтація на підтримку уряду нової країни», «Актуальні психологічні проблеми з адаптацією», «Пригніченість», «Нестабільне фінансове становище») та один інтегративний показник дезадаптивності. Демографічна інформація (вік, рівень освіти, регіон та місто попереднього проживання, кількість дітей, час перебування в іншій країні, статус перебування жінки за кордоном) збиралася за спеціальним блоком цієї анкети. У дослідженні взяли участь 137 жінок-біженок. Була застосована процедура однофакторного дисперсійного аналізу за непараметричним критерієм Хі-квадрат.

Результати. Не було встановлено зв’язків між віком, рівнем освіти та процесом адаптації до нових умов життя жінок-біженок з України. Встановлено, що ефективне пристосування до умов життя пов’язане з попереднім регіоном проживання (р=0,004) та кількістю дітей (р=0,007). Рівень пригніченості жінок пов’язаний з розміром міста попереднього проживання (р=0,050). Орієнтація на підтримку уряду іншої країни пов`язана (р=0,029) з чинником статусу перебування жінки за кордоном (самостійно/разом з членами родини). Найбільшу кількість чинників має нестабільність фінансового становища як аспект адаптації, а саме: розмір попереднього міста проживання (р=0,04), кількість дітей (р=0,047) та час перебування за кордоном (р=0,031). Індекс дезадаптивності має значущий зв’язок з розміром попереднього міста проживання (р=0,028).

Висновки. Встановлено зв’язки демографічних показників з певними аспектами соціально-психологічної адаптації. Демографічні чинники більше обумовлюють економічні аспекти пристосування до нових умов життя, не пов’язані з психологічними аспектами складного процесу соціально-психологічної адаптації.

Особливості розвитку стресостійкості як важливої складової соціальних навичок (soft skills) у майбутніх психологів в умовах війни

2026-05-12T16:55:06+03:00

Вступ. Одним із важливих напрямів вивчення підготовки майбутніх психологів є вивчення рівня їх стресостійкості. Ця проблема не знайшла достатнього вивчення в літературі.

Мета. Дослідити особливості розвитку стресостійкості у майбутніх психологів в умовах війни в системі фахової підготовки.

Методи. Теоретичний аналіз, синтез та систематизація наукових джерел. Статистичний аналіз передбачав описову статистику, методи математико-статистичної обробки даних (метод ранжування та метод рангової кореляції r_s Спірмена).

Результати. Встановлено статистично значущий зв’язок між рівнем прояву стресостійкості та такими чинниками, як реактивна (ситуативна) тривожність, емоційне усвідомленням та резильєнтність) у майбутніх психологів в умовах війни. Не було виявлено статистично значущого зв’язку між рівнем прояву стресостійкості та особистісною тривожністю у майбутніх психологів. Розкрито особливості організації освітнього процесу з підготовки здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня за спеціальністю 053 Психологія для розвитку стресостійкості у майбутніх психологів.

Висновки. Впровадження сучасних організаційних форм (психологічні практикуми, гостьові лекції, створення сторінки «Soft skills в роботі практичного психолога» на сайті кафедри інституту) в організацію освітнього процесу з підготовки здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня за спеціальністю 053 Психологія буде сприяти розвитку стресостійкості у майбутніх психологів.

Психологічна складова ментального здоров’я студентів педагогічних спеціальностей: системний аналіз ризиків та ресурсів

2026-05-06T20:19:55+03:00

Вступ. У статті обґрунтовано системну детермінацію ментального здоров’я студентів-педагогів, показано значущість поєднання індивідуально-психологічних і групових чинників та підкреслено роль психологічного благополуччя як ресурсу професійної адаптації в умовах соціальної нестабільності.

Мета: проаналізувати особливості ментального здоров’я студентів у контексті групової взаємодії для визначення ризиків та ресурсів підтримки.

Методи. Моделювання, шкала К. Рифф, GHQ-12, тести Томаса-Кілмена, Сішора, Картрайта-Фестінгера.

Результати. Запропоновано та обґрунтовано багаторівневу концептуальну модель психологічної складової ментального здоров’я, що інтегрує індивідуально-особистісні та соціально-групові чинники. Проведено емпіричну перевірку моделі. Визначено U-подібну динаміку психологічного благополуччя впродовж навчання. Досліджено рівень психологічного дистресу та групової згуртованості, доведено протективну функцію згуртованості. Встановлено зворотний зв’язок між благополуччям і дистресом та позитивний – між згуртованістю і благополуччям. З’ясовано, що конструктивні стилі конфліктної поведінки опосередковують вплив групової взаємодії на рівень стресу. Доведено системний характер детермінації ментального здоров’я.

Висновки. Ментальне здоров’я студентів детермінується взаємодією особистісних і групових ресурсів. Психологічне благополуччя виконує ресурсну функцію, знижуючи ризик дистресу, тоді як групова згуртованість і конструктивні стилі взаємодії виступають соціальними протективними чинниками. Матеріали можуть бути використані для створення програм психологічної підтримки у ЗВО.

Професійно-етична підготовка майбутніх практичних психологів: методологія, зміст навчальної дисципліни, методи

2026-05-06T20:19:11+03:00

Вступ. За період незалежності українські психологи значно розширили контакти із зарубіжними колегами, заснували низку українських відділень міжнародних психологічних асоціацій. Паралельно здійснюється адаптація етичних кодексів зарубіжних партнерів до українських реалій. Отже, ознайомлення студентів-психологів з засадами професійної етики психологів України та інших країн слід розглядати як важливу складову їхньої підготовки в університеті.

Мета. Висвітлити методологію, зміст та методи професійно-етичної підготовки майбутніх психологів в процесі їхнього навчання в університеті.

Результати. У статті висвітлено методологію професійно-етичної підготовки практичних психологів на етапі їхнього навчання в університеті. Показано зміст робочої програми навчальної дисципліни «Професійна етика психолога»: розділи програми акцентують увагу студентів на призначенні професійної етики в суспільстві, моральному розвитку особистості, ознайомлюють зі змістом кодексів професійної етики психологів в Україні, США та країнах Європи, пояснюють етичні проблеми дослідницької діяльності та публічної активності психологів. Описано методи та засоби активізації навчання, що застосовуються в процесі її викладання. Представлено методику проведення семінарів, спрямованих на моральний розвиток особистості студентів-психологів, а також методичні особливості виконання студентами курсової роботи, націленої на формування їхніх умінь щодо здійснення аналізу етичних дилем в майбутній практичній діяльності.

Висновки. Зроблено висновки щодо доцільності поєднання теоретичного навчання майбутніх практичних психологів професійній етиці з моральним розвитком особистості та практичною підготовкою в сфері застосування набутих знань на практиці.

Цифрова культура як інструмент консолідації та активізації соціальних ресурсів громадянського суспільства

2026-05-06T20:18:26+03:00

Вступ. Цифрові технології стали ключовим простором формування громадської думки, самоорганізації спільнот і взаємодії громадян з інституціями. У період криз і соціальних трансформацій саме цифрова культура визначає, наскільки ефективно люди здатні об’єднуватися, координувати ініціативи, підтримувати вразливі групи та нарощувати соціальний капітал. Водночас цифрове середовище посилює ризики (дезінформація, поляризація, мова ворожнечі, цифрова нерівність, криза довіри), тому актуальним є дослідження механізмів і умов, за яких цифрова культура сприяє консолідації та активізації соціальних ресурсів громадянського суспільства.

Мета: обґрунтування цифрової культури як інструмента консолідації та активізації соціальних ресурсів громадянського суспільства.

Методи. Використано комплекс методів: теоретичні (аналіз, узагальнення, порівняння, систематизація), крос-культурні та міждисциплінарні, емпіричні (спостереження, психодіагностика, тестування, опитування, бесіди, аналіз продуктів діяльності, незалежні оцінки), інтерв’ю, анкетування фахівців, контент-аналіз публікацій. Статистична обробка – Statistica 17.0, χ² Пірсона та кореляція Спірмена.

Результати. Отримані дані свідчать, що цифрова культура є дієвим інструментом консолідації та активізації соціальних ресурсів: вищі лідерські якості й мотивація пов’язані з активною участю в онлайн-ініціативах, стабільною науковою продуктивністю, відповідальністю та дисципліною виконання завдань, а також із публічною комунікацією результатів у професійному середовищі. Поєднання цифрових компетентностей із цінностями співпраці й академічної доброчесності підсилює соціальний капітал – розширює мережі взаємодії, зміцнює довіру та сприяє ефективному обміну знаннями. Водночас наявність залежності частини здобувачів від консультативної підтримки актуалізує потребу розвитку автономності та саморегуляції.

Висновки. Загалом результати підтверджують: чим вищий рівень суб’єктності (лідерства) й внутрішньої мотивації в цифровому середовищі, тим ефективніше відбувається згуртування спільнот і залучення соціальних ресурсів громадянського суспільства до спільної діяльності.

Впровадження інструментів штучного інтелекту в процес комунікації між пацієнтом і представником допомагаючої професії

2026-05-06T20:16:48+03:00

Вступ: інтеграція штучного інтелекту у медичну та психологічну сфери трансформує комунікацію між пацієнтом і фахівцем. Великі мовні моделі розширюють можливості підтримки, скринінгу та психоедукації, водночас породжуючи етичні виклики щодо довіри, відповідальності й конфіденційності.

Мета: проаналізувати переваги та ризики моделі «людина–ШІ–людина».

Методи: здійснено теоретичний аналіз сучасних досліджень.

Результати: встановлено, що ШІ підвищує доступність інформації та оптимізує роботу, однак існують ризики деперсоналізації й алгоритмічних упереджень; перспективною є гібридна модель.

Висновки: показано, що ШІ доцільно застосовувати як допоміжний інструмент за умов професійного нагляду.

Набуття та розвиток молоддю навичок підприємницької компетентності в світлі рамки ЕntreСomp+

2026-05-06T20:16:00+03:00

Вступ. Сучасні швидкоплинні зміни у політичній, соціально-економічній сферах, виклики сьогодення, пов`язані із обставинами воєнного часу, вимагають від молодих людей бути компетентними, адаптивними, творчими особистостями, здатними орієнтуватись, приймати рішення та ефективно працювати в таких складних умовах, використовуючи нові підходи, ідеї та рішення. Набуття і розвиток підприємницької компетентності надзвичайно важливі для їхньої адаптації до нових умов та успішної реалізації особистісного потенціалу. У сучасному світі підприємницька компетентність потрібна як бізнесменам, так й іншим працівникам – для реалізації управлінських функцій на всіх рівнях організаційної діяльності.

Мета. Проаналізувати та систематизувати найбільш дієві методи набуття підприємницької компетентності майбутніми фахівцями, які застосовуються в країнах Європи та Євросоюзу, виокремивши ті характеристики особистості, які вони розвивають.

Методи. Застосовано методи теоретичного аналізу та синтезу літератури з означеної проблеми, узагальнення та систематизації наукового матеріалу.

Результати. Ключовою метою політики Європейського Союзу упродовж багатьох років є розвиток підприємницької компетентності громадян та організацій Європи, використовуючи Рамку ЕntreСomp. Модернізована Рамка ЕntreСomp+ містить 18 ключових компетентностей, доповнена важливими компетенціями в епоху цифрових технологій, враховуючи актуальні глобальні та специфічні українські виклики й можливості.

У статті розглянуто і проаналізовано призначення Рамки ЕntreСomp та ЕntreСomp+ для набуття молодими людьми підприємницької компетентності. Встановлено, які навички, вміння, особистісні якості та ідеї розвивають методи, вправи набуття конкретної підприємницької компетентності.

Підприємницька компетентність розглядається як модель поведінки особистості, що дає змогу успішно втілювати в життя власні задуми, планувати свою діяльність, добирати оптимальні підходи до роботи, розумно ризикувати, досягати очікуваного морального та фінансового результату.

Висновки. Розглянуті у статті методики розвитку у молоді підприємницької компетентності дозволяють їй не лише освоїти певний обсяг знань, потрібний для здійснення підприємницької діяльності, а й сформувати ділову активність, розвинути компоненти і складові підприємницької компетентності, допомогти молодим особам у прагненні започаткувати власну справу і сформувати свою кар`єру в бізнесі. Набуття молодою людиною певного багажу знань і навичок ведення бізнесу ще під час навчання у закладах вищої і професійної освіти допоможе їй у самореалізації, побудові майбутньої кар`єрної траєкторії.

Психологічні ресурси організації: основні теорії та моделі дослідження в зарубіжній психології

2026-05-06T20:20:58+03:00

Вступ. Однією із важливих умов ефективності діяльності вітчизняних організацій та забезпечення благополуччя персоналу є придбання, підтримування, розвиток та захист психологічних ресурсів організації. Це передбачає, зокрема, вивчення основних теорій та моделей аналізу психологічних ресурсів організації, які здійснені зарубіжними вченими, їх застосування для різних напрямів та завдань діяльності сучасних організацій. Аналіз цих питань може сприяти кращому розумінню українськими організаційними психологами міжнародних підходів до розуміння сутності та структури психологічних ресурсів організації, що сприятиме більш активному процесу їх міжнародної інтеграції та визначенню власних профілів дослідження в умовах сучасних соціальних викликів.

Мета дослідження: проаналізувати основні теорії та моделі дослідження психологічних ресурсів організації в зарубіжній психології.

Методи. Для проведення дослідження використовувались теоретичні методи: вивчення зарубіжної та вітчизняної літератури з проблеми психологічних ресурсів організації, систематизація цієї літератури, порівняльний аналіз, узагальнення.

Результати. У процесі аналізу проблеми виділено та описано основні теорії та моделі дослідження психологічних ресурсів організації в зарубіжній психології (збереження ресурсів; балансування вимог до роботи та ресурсів; когнітивних ресурсів; соціальних ресурсів; ресурсного підходу у стратегічному менеджменті; позитивного психологічного капіталу). Розкрито значення теорій та моделей для подолання дефіциту ресурсів й забезпечення ефективності діяльності організації та благополуччя персоналу.

Висновки. Отримані дані будуть корисними для українських організаційних психологів для розробки теоретико-методологічних підходів та дизайнів досліджень з проблеми психологічних ресурсів організації.

Особливості психологічної профілактики девіантної поведінки у правоохоронців

2026-05-06T09:54:09+03:00

Вступ. Встановлено, що профілактика девіантної поведінки посідає одне з ключових місць в діяльності психологічної служби правоохоронних органів.

Мета. Проаналізувати особливості профілактики і методів реалізації психокорекційного впливу, спрямованих на зниження негативних якостей особистості, які визначають ризик виникнення девіантної поведінки у правоохоронців.

Методи. Теоретичний та порівняльний аналіз, систематизація наукових джерел, узагальнення, формувальний експеримент з використанням авторської програми.

Результати. Виділені основні форми організації психопрофілактичної роботи спрямовані на корекцію особистісних чинників, які визначають ризик виникнення схильності до девіантної поведінки у правоохоронців.

Висновки. Емпірична апробація авторської програми профілактики ризиків виникнення девіантної поведінки у правоохоронців довела, що ефективність психопрофілактики визначається комплексним застосуванням методів і підходів, спрямованих на корекцію замкненості, ригідності мислення, емоційної нестійкості, авторитарності, податливості почуттям, зміщення локусу контролю, схильності до егоцентризму та ворожості.

Адаптація на українській вибірці методики «Шкала резильєнтності на роботі» (R@WS-UA)

2026-05-06T09:54:46+03:00

Вступ. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наявності валідних і надійних інструментів для оцінки резильєнтності працівників у сучасних умовах соціально-економічної нестабільності.

Мета: адаптація україномовної версії методики «Шкала резильєнтності на роботі» (R@WS-UA) та перевірка її психометричних характеристик.

Методи: використано процедури лінгвістичної адаптації, аналіз внутрішньої узгодженості (α Кронбаха, ω Макдональдса), дискримінативності (δ Фергюсона), експлораторний і конфірматорний факторні аналізи, а також кореляційний аналіз для оцінки конвергентної валідності.

Результати. Встановлено високий рівень внутрішньої узгодженості шкали, достатню дискримінативність пунктів, підтверджено семифакторну структуру методики та виявлено статистично значущі позитивні зв’язки з показником загальної резильєнтності.

Висновки: методика R@WS-UA є надійним і валідним інструментом для оцінки резильєнтності працівників та може бути використана в наукових і практичних дослідженнях.

Стресостійкість персоналу освітніх організацій як особистісний ресурс благополуччя: теоретичні засади дослідження

2026-05-06T09:55:51+03:00

Вступ. Стаття присвячена аналізу проблеми стресостійкості персоналу освітніх організацій, яка є актуальною в контексті зростання психоемоційних навантажень в період системних змін у країні.

Мета. Здійснити теоретичний аналіз стресостійкості як особистісного ресурсу суб'єктивного благополуччя працівників освітніх організацій.

Методи. Використано теоретичний аналіз, систематизацію та узагальнення наукових джерел.

Результати. Встановлено, що стресостійкість функціонує як медіатор між організаційними стресорами та суб'єктивним благополуччям, інтегруючи когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти.

Висновки. Обґрунтовано інтегративну модель стресостійкості персоналу освітніх організацій як багаторівневого особистісного ресурсу.

Теоретико-методологічні й організаційно-психологічні підходи до аналізу професійної дезадаптації психологів у контексті війни

2026-05-06T20:14:27+03:00

Вступ. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення професійної дезадаптації психологів у контексті війни, що обумовлює високі психоемоційні навантаження та підвищує ризики емоційного вигорання, зниження професійної мотивації та порушення їхнього психофізіологічного стану. Збереження психічного здоров’я психологів є ключовою умовою ефективного функціонування психологічних служб у кризових і воєнних умовах.

Мета. Здійснити теоретико-методологічний та організаційно-психологічний аналіз феномену професійної дезадаптації психологів у контексті війни з метою визначення її ключових детермінант, форм прояву та шляхів підтримки професійної стійкості фахівців психологічної практики.

Методи. У дослідженні використано методи теоретичного аналізу та синтезу наукових даних з проблеми професійної дезадаптації психологів у контексті війни.

Результати. Встановлено, що професійна дезадаптація проявляється через емоційне виснаження, деперсоналізацію, зниження відчуття особистих досягнень, втому, психосоматичні симптоми та зниження професійної мотивації. Ключовими детермінантами є індивідуальні ресурси (резильєнтність, емоційний інтелект, навички саморегуляції) та організаційні умови праці (супервізія, професійна підтримка).

Висновки. Проаналізовано прояви професійної дезадаптації психологів у кризових і воєнних умовах, зокрема емоційне виснаження, деперсоналізацію, зниження відчуття особистих досягнень, мотивацію та концентрацію уваги, а також психосоматичні симптоми. Досліджено роль індивідуальних ресурсів (резильєнтність, емоційна регуляція, емоційний інтелект) і соціальної підтримки у зниженні ризиків вигорання та дезадаптації. З’ясовано ефективність організаційних заходів, зокрема супервізії та технологій відновлення психічних ресурсів у профілактиці професійної дезадаптації. Встановлено, що комплексне урахування психоемоційних, індивідуальних та організаційних детермінант сприяє збереженню психічного здоров’я, підвищенню професійної ефективності та стійкості психологів.

Організаційні засади розвитку психологічних ресурсів особистісної стійкості молоді в умовах невизначеності

2026-05-06T09:57:31+03:00

Вступ. Сучасні соціокультурні умови, зокрема ситуація тривалої невизначеності, високої стресогенності та травматизації, зумовлюють зростання ризиків порушення психологічного благополуччя молоді. Це актуалізує потребу у впровадженні комплексних підходів, спрямованих не лише на зниження дистресу, а й на розвиток внутрішніх психологічних ресурсів як основи особистісної стійкості. Особливого значення набувають програми, що інтегрують ресурсний, психодинамічний і салютогенетичний підходи та орієнтовані на глибинні механізми саморегуляції й смислової інтеграції досвіду.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та емпірично перевірити ефективність комплексної програми розвитку психологічних ресурсів особистісної стійкості молоді в умовах невизначеності, а також визначити ключові механізми її впливу.

Методи. Використано комплекс психодіагностичних методів: шкала тривоги і депресії (HADS), PTSD Screening Scale, New Mental Resilience Questionnaire (NMRQ), Connor–Davidson Resilience Scale (CD-RISC), шкали психологічного благополуччя, Wiesbaden Inventory for Positive Psychotherapy and Family Therapy (WIPPF). Дослідження проведено у форматі формувального експерименту (pre-post дизайн) за участю двох груп молоді (по 16 осіб). Програма реалізовувалася у форматі 10 групових занять.

Результати дослідження засвідчили, що психологічні ресурси виконують буферну функцію щодо дистресу, сприяючи підтриманню психологічного благополуччя. Виявлено, що резильєнтність позитивно пов’язана з показниками благополуччя, тоді як тривожність і депресивність мають негативні зв’язки з ним. Найбільш уразливими компонентами виявилися самоприйняття та здатність до управління середовищем. Емоційна стабільність є ключовим регуляторним ресурсом. Участь у програмі сприяла гармонізації актуальних здібностей, зниженню гіперконтролю та ригідності, підвищенню довіри, прийняття та емоційної відкритості, а також зростанню внутрішньої узгодженості особистості.

Висновки. Розроблена комплексна програма є ефективним інструментом розвитку психологічних ресурсів особистісної стійкості молоді в умовах невизначеності. Її ефективність забезпечується інтеграцією ресурсного, психодинамічного, салютогенетичного підходів і реалізацією механізмів розвитку самоприйняття, емоційної стабільності, відновлення суб’єктності та смислової інтеграції досвіду. Програма сприяє не лише зниженню дистресу, а й формуванню внутрішньої опори та потенціалу посттравматичного зростання, що має важливе значення для підтримки психологічного здоров’я молоді.

Визначення рис п’ятифакторної моделі особистості за українськомовним есе професійної самопрезентації

2026-05-06T10:00:11+03:00

Вступ. У практиці управління персоналом, кар’єрного консультування та освіти самопрезентаційні тексти є поширеним джерелом даних про індивідуальні особливості людини. Водночас методологічно обґрунтовані підходи до визначення рис п’ятифакторної моделі особистості за українськомовними есе залишаються недостатньо дослідженими.

Мета. Оцінити можливість автоматичного передбачення рис п’ятифакторної моделі особистості за українськомовним есе самопрезентації та сформувати відтворюваний початковий метод такого передбачення.

Методи. Дослідження проведено у січні – лютому 2026 року на базі одного з українських університетів. У пілотному аналізі використано 50 валідних відповідей і скорочену 15-пунктову методику оцінювання рис п’ятифакторної моделі особистості (Soto & John, 2017). Текст есе аналізували як сукупність кількісно представлених мовних ознак, які далі узагальнювали до компактного семантичного подання та використовували для статистичного визначення вираженості рис особистості. Оцінювання стійкості отриманих результатів здійснювали за процедурою п’ятиблокової перехресної перевірки.

Результати дослідження. Найвищі показники відповідності між розрахованими за текстом і самооцінними значеннями рис отримано для «Відкритості до досвіду» (r = 0.285) та «Доброзичливості» (r = 0.235). Для «Екстраверсії» зв’язок був слабким (r = 0.101), тоді як для «Добросовісності» (r = -0.248) і «Негативної емоційності» (r = -0.057) він виявився низьким або нестійким.

Висновки. Отримані результати свідчать, що українськомовне есе професійної самопрезентації може містити інформацію, пов’язану з окремими рисами особистості, насамперед із «Відкритістю до досвіду» та частково з «Доброзичливістю». Дослідження формує основу для подальшої роботи, яка має передбачати залучення розширених текстових завдань, використання більш досконалих способів аналізу тексту та суворіші процедури перевірки стійкості результатів.

Емпіричне дослідження суб’єктивного благополуччя персоналу бізнес-організацій: взаємозв’язок з особистісними якостями

2026-05-06T20:12:48+03:00

Вступ. Проаналізовано проблему суб’єктивного благополуччя персоналу бізнес-організацій в умовах воєнного часу та його значення для психологічного функціонування працівників.

Мета. Досліджено рівень суб’єктивного благополуччя персоналу бізнес-організацій та з’ясовано його взаємозв’язок з особистісними якостями й оптимістичним станом.

Методи. Використано модифіковану шкалу суб’єктивного благополуччя BBC-SWB, опитувальник особистісних рис TIPI-UKR, шкалу оптимістичного стану та методи описової статистики і кореляційного аналізу.

Результати. Встановлено помірний рівень суб’єктивного благополуччя персоналу бізнес-організацій; показано, що психологічне благополуччя є найбільш вираженим компонентом, тоді як показники фізичного здоров’я є нижчими. Доведено наявність статистично значущих позитивних зв’язків між суб’єктивним благополуччям та такими особистісними рисами, як екстраверсія, добросовісність і відкритість новому досвіду, а також із показником оптимістичного стану.

Висновки. З’ясовано, що особистісні якості та оптимістичний стан виступають важливими психологічними ресурсами підтримки суб’єктивного благополуччя персоналу бізнес-організацій у складних умовах воєнного часу.

Дослідження підприємницьких якостей персоналу бізнес-організацій як чинника розвитку їхньої внутрішньоорганізаційної підприємницької поведінки

2026-05-06T10:01:26+03:00

Вступ. Однією з ключових умов ефективного функціонування сучасних бізнес-організацій є розвиток внутрішньоорганізаційного підприємництва персоналу, що передбачає формування здатності працівників до ініціативної, інноваційної та ризик-орієнтованої поведінки.

Мета: емпірично дослідити рівень розвитку особистісних підприємницьких якостей персоналу бізнес-організацій та їх вплив на внутрішньоорганізаційну підприємницьку поведінку.

Методи: Шкала інтрапренерської поведінки персоналу (EIS-UA), GET TEST, методи описової статистики, кореляційний та дисперсійний аналізи.

Результати: аналіз показав, що творчість та здатність до зваженого ризику є найбільш значущими детермінантами внутрішньоорганізаційної підприємницької поведінки, впливаючи як на стратегічне оновлення, так і на венчурну активність. Потреба в досягненнях має помірний вплив, тоді як автономія та цілеспрямованість демонструють слабкий або статистично незначущий ефект. Результати підкреслюють провідну роль креативно-когнітивних та ризик-орієнтованих характеристик персоналу у формуванні інтрапренерської активності.

Висновки: внутрішньоорганізаційна підприємницька поведінка персоналу бізнес-організацій визначається передусім творчістю та здатністю до зваженого ризику. Потреба в досягненнях має додатковий, обмежений вплив, тоді як автономія та цілеспрямованість відіграють мінімальну роль. Результати дослідження окреслюють ключові психологічні орієнтири для розвитку програм інтрапренерства та стимулювання інноваційної активності працівників у сучасних організаціях.

Ставлення до грошей як особистісного ресурсу забезпечення суб’єктивного психологічного, професійного та фінансового благополуччя персоналу організацій

2026-05-06T20:06:40+03:00

Вступ. У статті здійснено теоретичний аналіз ставлення до грошей як особистісного ресурсу забезпечення суб’єктивного психологічного, професійного та фінансового благополуччя персоналу організацій. Розглянуто особливості управління психологічним благополуччям персоналу організацій та забезпечення фізичного, психологічного, фінансового й професійного благополуччя працівників.

Мета: проаналізувати ставлення до грошей як особистісного ресурсу забезпечення суб’єктивного психологічного, професійного та фінансового благополуччя персоналу організацій.

Методи. Для проведення дослідження використовувались теоретичні методи: вивчення вітчизняної та зарубіжної літератури з означеної проблеми, порівняльний аналіз, узагальнення, систематизація.

Результати. У процесі дослідження окреслено підходи до вивчення компонентів психологічного благополуччя. Проаналізовані особливості матеріального, фінансового та економічного благополуччя та їх вплив на суб’єктивне психологічне благополуччя персоналу організацій. З’ясовано, що ставлення до грошей функціонує як особистісний ресурс і відіграє ключову роль у формуванні суб’єктивного фінансового благополуччя.

Висновки. Отримані результати розширюють уявлення про психологічні механізми економічної поведінки та можуть бути використані для розробки програм підвищення суб’єктивного, професійного та фінансового благополуччя персоналу організацій. Результати дослідження можуть стати теоретичним підґрунтям для емпіричних досліджень із зазначеної теми.

Інтегративна типологія економічної поведінки особистості

2026-05-06T10:02:36+03:00

Вступ. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю ґрунтовного вивчення економічної поведінки особистості в контексті сучасної соціально-економічної трансформації, що детермінує нові виклики та потребує наукового осмислення.

Мета. Розробити та теоретично обґрунтувати інтегративну типологію економічної поведінки особистості.

Методи. Теоретичний аналіз, систематизація та узагальнення наукових джерел, типологізація.

Результати. Проаналізовано основні підходи до вивчення економічної поведінки. Визначено базові виміри для побудови інтегративної типології економічної поведінки особистості: локус контролю, поведінкові патерни, ставлення до грошей як до символів, соціально-статусну позицію та часову орієнтацію. Розроблено авторську інтегративну типологію економічної поведінки особистості, де виділені типи: стратегічний інвестор, консервативний накопичувач, гравець-спекулянт, меркантильний прагматик, утриманець-традиціоналіст, кар'єрист, шукач легких грошей, споживач-гедоніст.

Висновки. Запропонована інтегративна типологія економічної поведінки особистості має теоретичне та практичне значення, зокрема для психологічного консультування та програм підвищення фінансової грамотності.

Особливості прояву когнітивного компонента психологічної готовності здобувачів освіти до соціального підприємництва

2026-05-06T10:03:10+03:00

Вступ. Стабілізація економіки України та повоєнне відновлення громад залежить від готовності майбутнього покоління фахівців до розвитку гібридних форматів підприємницької діяльності. Емпіричне дослідження рівня обізнаності здобувачів освіти щодо соціального підприємництва розкриє когнітивний аспект психологічної готовності до означеної діяльності.

Мета. На основі емпіричних даних визначити особливості розвитку когнітивного компонента психологічної готовності здобувачів освіти до соціального підприємництва.

Методи. Застосовано методи: опитувальник «Ваші уявлення про соціальне підприємництво», анкету для виявлення типу організаційної культури, анкету-паспортичку.

Результати. На основі аналізу результатів емпіричного дослідження виявлено середній рівень розвитку когнітивного компонента психологічної готовності здобувачів освіти до соціального підприємництва. Встановлено наявність позитивних та негативних кореляційних зв’язків з чинниками мікро- та мезорівнів.

Висновки. Отримані дані можуть бути використані для розробки програм цілеспрямованого впливу на рівень розвитку психологічної готовності здобувачів освіти до соціального підприємництва на рівні закладу вищої освіти.